Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Ти такий незбагненний, як вечір, що в'ється у шторах,

Запинає теплом оксамитним лахміття думок.

І йому все підвладне: слова, кожен шерех і порух,

На сльотавій бруківці незграбно розчавлений крок.

 

 

Ти такий неосяжний, як жовтень, що ллється в долоні

Бурштиновим дощем падолисту, багрянцем калин.

І схиляються долу корони троянд на осонні.

Перекреслює небо пташиний зажурливий клин.

 

 

Ти такий невід'ємний, як щем, що волає у жилах,

Що горить на папері пустим, костурбатим рядком.

Ти, як вітру порив, ти несеш у натомлених крилах

Згортки приспаних рим, розсип образів, літер і ком.

 

 

Хай разом не плели ми вінків ні з клечань, ні з сонетів,

Не шукали шляхів у незнані захмарні світи

І, ймовірно, не питимем вдвох трунок слави і злетів,

Та з тобою так затишно поруч у натовпі йти.



Создан 05 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником