Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Я стара. Так брутально стара,

Мов засохла порепана глина,

Що рудіє горбами верблюдів

У блідих чагарях край дороги.

 

 

Я стара. Так зухвало стара,

Мов шпиляста покинута вежа,

Що прогнилим посіченим дахом

Вже врослася в небесний хребет.

 

 

Я стара. Так нахабно стара,

Наче море, що б'ється у скронях,

Що кипить у напружених жилах,

Розколовши лаковану мушлю.

 

 

Я облуплююсь, злущуюсь, злажу,

Облітаю пожмаканим латтям.

Я - лушпиння, луска, шкаралупа,

Я - кора, перемелена часом.

 

 

А у парку дзюркочуть фонтани.

А у парку палають троянди.

І усміхнений юний музика

Сипле квіти своїх баркарол.

 

 

Він, як музика, чистий і щирий.

Він, як скрипка, шляхетний і сильний.

Пестить струни у зболенім серці

І чекає гарячих освідчень.

 

 

Він не знає: ім'я мені Втома.

Він не знає: ім'я мені Пам'ять.

Я запудрила опіки й згої

Й не волію безхліб'я жадань.

 

 

А слова вислизають що гусінь,

А слова заповзають в кишені.

Ніби листя, важке від вологи,

Озиваються, липнуть до тіла.

 

 

І несила мовчати. Не можна

Обдурити цю вистиглу осінь,

Обідрати її павутиння,

Щоб сплести карнавальний розмай.

 

 

 

Ви не стійте на вітрі, юначе.

Ви застудите горло і скрипку.

Так, я старша на безліч рапсодій,

Що зіграєте їх не мені.



Создан 05 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником