Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Порослий чагарниками берег прадавньої річки,

Її прохолодні зеленкуваті води

Донині пам'ятають так, ніби відчували те вчора:

Лязгіт сталевих клинків у несамовитому танці

Зухвалості й болю;

Шепотіння купальських вінків,

Які пестять вологими пальцями-пелюстками

Розпашілий, замріяний вітер;

Звитягу й поважність князівських човнів

(Що їм Московії та Візантії?!);

Ніжність дівочих колін і долоней

В упертому прагненні віднайти найбільше латаття...

Мінливість історії, непевність сьогодення.

Отут, у запашному розмаїтті трав

Та здичавілих квітів

Нескладно загубитися, вплівшись у прозоре мереживо

Світла і тіні,

Розчинитись у часі, диханні, променях.

Спати на теплому, зап'ятому мохом камені,

Ніби ящірка або німфа,

Всотовуючи шкірою-піною, шкірою-корою

Мудрість і міць землі і сонця.

Так легко змішатися зі щебетом, шелестом,

Осокою та верболозами

І пити досхочу настояний на спокої день,

Розчісувати волосся старим дерев'яним гребенем,

Малювати пальцем  на піску клинописи, руни, піктограми

І читати тобі вірші про дощ,

Доки ти збираєш з моїх вуст

Його прозорі, дзвінкотілесі краплі.



Создан 07 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником