Персональний сайт Ірини Кулаковської

Тепло зі смаком горобини




На морозі вуста твої

Нестримно, невблаганно пахнуть горобиною -

Притрушеними вчорашнім снігом

Палаюче рясними кетягами.

Їх багряна гіркота

Виринає із заметільної піни січня-лютого

До брутальності раптово,

Немов сліпуче світло запотілих фар

Зі щільних, каламутних тенетів сутіні.

Пригадується осінь - барвиста латка

На хиткій каруселі минулого -

І моє намисто із пружних, ще недозрілих ягід.

Я низала оті жовтогарячі горошини

Якось похапцем, сторожко позираючи навколо,

Трохи соромлячись своєї дритячої забаганки.

І, звичайно ж, раз по раз колола пальці.

Ймовірно, саме тому те щедро приправлене болем намисто,

Навіть вже висохле, зморшкувате і змарніле,

Мені і досі дорожче за всі смарагди планети.

Ти цілуєш мої пальці обережно,

Ледь торкаючись шкіри просякнутим горобиною теплом,

Ніби боїшся роз'ятрити заснулі рани

І відщемілі спомини.

Твої вуста і цей невідворотний, всеохопний запах горобини...

Я збиратиму оті несміливі, терпкуваті цілунки,

Ніби барвистий бісер чи коштовні самоцвіти.

Я нанижу їх на квітневий промінь,

Стебло волошки чи струну дощу.

Я заплету в них передзвін роси,

Різноголосся трав, затишок картатого пледа

І тендітність порцеляни.

Я матиму унікальне намисто.

І протягом усіх наступних вічностей

Воно буде моєю незмінною і єдиною прикрасою,

Адже тепер мені достеменно відомо:

Дорожче за всі смарагди планети

Твоя ніжність зі свмаком горобини.



Создан 08 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником