Персональний сайт Ірини Кулаковської

Рефлексії




                    1

В ніч на Івана, на Купала

Сплела вінок сонетів

І пустила за водою,

А ти зловив.

Шукала мужа, зутріла муза -

Перипетії долі.

 

 

                     2

Він узяв собі псевдо Пігмаліон,

Придбав стеку, шмат глини і зачинився в майстерні.

Рухи були плавними, пальці - ніжними,

А ночі - достоту як пізній виноград.

Коли ж боги нарешті оживили витвір,

Митець злякався і утік у лабіринт.

 

 

                    3

З роками припиняєш вірити президенту і віриш у Діда Мороза,

Рожеві окуляри змінюєш на звичайні, з товстими лінзами,

На ромашці не ворожиш, нею лікуєш недуги,

А романтичний принц у списку наречених

Давно поступився місцем дракону,

Свинопасу і білом у коню.

 

 

                    4

Вона кохала чоловіків, які палили імпортні сигари,

І їй здавалося, що кожний цілунок здатен перенести її до іншої країни.

Він не палив. Він вирощував кактуси

І мав на підвіконні свою власну землю обітованну.

Вона завжди верталася з димних подорожей

До тихого вогнища його долоней.

 

 

 

                    5

Вуста мої випито іншими за багато віків до нашої зустрічі.

Тіло моє висушено диханням пустельних вітрів і північних морозів,

Руки мої потріскались, пошерхли від пекучого сонця,

Сукню мою роздерли на шмаття гачки зустрічних терній і кулі перекотиполь.

Душу мою, приречену на безсмертя, вкривають рубці і рани.

Я - лише самотнє дерево, в якого ти знайшов одну зелену гілку.

 

 



Создан 08 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником