Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Десь за обріями безладних надій

На раптові зустрічі і тепло північного сяйва,

Розхристані ночі вкривають скоринкою зморшкуватих спогадів

Вистиглу магму чуттів,

Лімфу і слов стародавнього слова "кохання",

Іменника, що, переживши всі буревії,

Землетруси та девальвації,

Став схожим на архаїчного старця

З діравою торбою за плечима

Посеред карнавального натовпу інновацій.

 

 

Нині сезон перепрілого листя,

Порослих мохом призьб

І надокучливих, ніби гедзі, калюж

З крижаними скалками новорічної казки,

Яка має властивість ніколи не перетворюватися на дійсність.

Ми на різних берегах кімнати,

На протилежних полюсах доби і самотності.

Бовтаємо в чашках охололий чай

І спостерігаємо за океаном

Невимовлених фраз, що розлився поміж нами.

 

 

Це так дивно: заплутавшись у скуйовджених пасмах

Місячного світла і посивілих вітрів,

Пити настояну на росах та зорях тугу

І годувати з пошерхлих долоней

Аквамаринові хвилі чужих сподівань.

Жбурляти в лоно роз'ятреної стихії

Щербаті монети аллітерацій,

Щоб одного разу повернутися знову сюди,

Ніби можливо, розбивши пісочний годинник,

Вдруге увійти в ту ж саму водойму...

Чи все ж таки можливо?



Создан 17 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником