Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Грона сніжинок, немов горобиновий квіт.

Віхола пестить потріскані яблуні, клени.

Нас закружляло на паркових гойдалках літ.

Наших кохань облетіли, опали ромени.

 

 

Споминів зорі - нічні болотяні вогні -

Зманять, зведуть, розтривожать притишену тугу.

Нас віднесло у старому, хисткому човні,

Ніби у море, в розбурхані відчай і хугу.

 

 

Ми вже не пара давно. Ми лиш він і вона,

Різні симфонії, промені з різних галактик.

От і зустрілися. Присмак образи, вина.

Стислась планета до розмірів яблука. Клаптик

 

 

Білої площі, де раптом сплелися на мить

Погляди, пальці, де зникла печаль крижаная.

Грона сніжинок - вінки найніжніших суцвіть.

В куряві січня купальське багаття палає.



Создан 18 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником