Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




... І був він темним боком місяця,

Таємничим кружалом, що якоїсь невиліковно хворої осені

Шубовснуло з пробитого дощами неба

В колодязну прірву, сколихнувши ряску спогадів.

Я саме вичерпувала відрами ніч,

Настояну на безсоннях заплаканих зозуль

Та сполоханих цивілізацією мавок.

 

 

... І був він плямами на стиглому тілі сонця,

Вугільно-болючими рваними ранами,

Що перетворювали розпечене, немов черінь, світило

На стомленого дога-долматинця,

Який мусив чатувати розсипану серед хмар тишу,

Але брутально заснув і прогавив:

Малиновий гвалт мовчання заливав порожнечу.

 

 

... І був він мелодією сп'янілого вітру,

Що обтрушував мрії і зорі,

Ніби рожеві пелюстки в мереживах яблуневих садів;

Симфонією страху падіння, ноктюрном відчаю злету,

Військовою дисципліною гам, безладним асорті імпровізацій.

... І була я краплею, променем, нотою

В тому місті, де нас не було.



Создан 20 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником