Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Ми жили в якомусь місті

І пливли паралельними вулицями,

Які не впадали в жодне море,

Проте десь там, у зморшках обрію,

Вони, ймовірно, перетиналися.

Але ми берегли свої коліна

Від шрамів і синців,

Тому ніколи не наближалися

До краю планети.

 

 

Кожен з нас мав власне сонце,

Ручного місяця, півжмені ночей

І порослий травою Чумацький Шлях,

Яким блукали персонажі наших сновидінь,

Обпікаючи весни заметільними поглядами.

Над нами палахкотіли два уламки досвітнього неба.

Наша спільна зірка згасла

За міліарди років до нашого народження.

І хтось випадково забув засвітити нову.

 

 

Ми дихали, кожен окремим, повітрям,

Захлиналися нарізно в гамірі буднів,

Інколи співчуваючи андрогінам,

Невиліковно хворим на гармонію..

Так було завжди і станеться завтра,

Але я ще трішки сподіваюсь:

Можливо, на станції Безкінечність

Ти вперто чекаєш той поїзд,

На який я вчора придбала квиток.



Создан 20 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником