Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Я вчора вперше відчувала біль

Розламаного, наче пряник, неба

На два шматки, два крики, дві крижини.

Коли гарячі стріли громовиць

Лишали опіки на чорно-сірій шкірі

І витікала в лона парасольок

Його прозора, прохолодна кров,

Я все збирала клаптики блакиті

Серед жалю, калюж та тротуарів,

Немов уламки слів, скалки люстерка,

Що обіцяли біди на сім літ...

 

 

Я вчора вперше бачила відлуння -

Матеріальне втілення мелодій,

Що змерзлися в одну безбарвну грудку.

І хтось даремно прагнув відігріти

Їх занімілі душі і звучання

І до кісток стирав артрозні пучки...

Йому хотілось розтопити тишу

І пити голос із ківша долоней,

Розмалювати музикою вітру

Таку непевну і мінливу даль.

А я була порепаним мольбертом...

 

 

Я вчора вперше слухала веселку.

Вона бриніла, як пелюстки квітів,

Дивилася на постаріле місто

Крізь кольорові смужки-жалюзі.

В лісах будинків, як в паганських храмах,

Молився день камінним істуканам:

Стовпам, підмуркам, тріснутим карнизам

І вкляклим тіням битих ліхтарів...

І так раптово я збагнула: світ наш -

Калейдоскопів облинялі скельця,

А я - пожовклий аркуш, книжне поле...

 

 

Я вчора вперше відчувала біль.

 



Создан 20 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником