Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




Цю пустелю крилами не зміряти,

Не спізнати битими підборами,

Не розтяти пальцями каналів

На вітражні блискітки оаз.

Не розбити караванним гвалтом

Тої тиші, схожої на прірву.

Не лишити відголосся сміху

У тенетах перекотиполь.

 

 

В цій пустелі дотліває промінь.

Вистигають стомлені світила.

Не каміння обпікає шкіру,

А друзки годинників, хвилин.

Ми ворушимо пошерхлими губами,

Як росу, куштуємо мовчання.

І не сльози - крихти скла і льоду

Падають із вицвілих очей.

 

 

В цій пустелі ніч, мов півстоліття.

Білий місяць, наче меч сталевий,

Мертвим лезом розсікає морок

На фрагменти сірості, латки.

Тут давно забуто голос вітру,

Барви весен, дзвін прозорих крапель.

І сюди не долітають вісті.

Тут немає болю і думок.

 

 

Тільки ми - пісок, мінливий, древній -

Символ руху, дихання галактик,

Попіл ер, культур, цивілізацій.

Не народжені ніким, тому безсмертні,

Без чуттів, без втрат, без сподівань.

Огортаємо підмурки піраміди.

В зморшках храмів ми - застигла вічність,

Море, час, луна серцебиттів.

 

 

...Навіщо ж сниться цвітіння сакури?



Создан 20 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником