Персональний сайт Ірини Кулаковської

* * *




                                                                         А вірш на двох не ділиться, мов ліжко,

                                                                         І, ніби ніж, щось місяць не сія...

                                                                         Немає світла - долі ходять пішки.

                                                                         Під ковдрою поети: ти і я.

                                                                                  Сергій Дзюба

 

Розлучення. П'янка свободи мить!

Тобі - сервіз. Мені - попуга й кішка.

Завзято заходилися ділить

Разом нажите. Розпиляли ліжко.

 

 

На дошки розібрали шафу, стіл,

На запчастини - самовар пузатий.

Лише забракло розуму і сил

Поезіям належну раду дати.

 

 

Ну, навпіл вірш не ділиться, хоч вий,

Хоч лобом бийся, грюкай хоч дверима.

Оцей рядок, здається, ніби твій,

Та в нім мої метафора і рима.

 

 

А цю строфу складав до ранку я.

Все добирав епітети примхливі.

Та звідки в ній анафора твоя,

Твоїх алітерацій переливи?

 

 

Тож, як то кажуть, віз і нині там,

Хоч мізки сушим вже не першу днину.

Як заздрю я отим чоловікам,

Що не беруть в співавторки дружину.



Создан 25 фев 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником