Персональний сайт Ірини Кулаковської


   Пародії
* * *
Если б не шум проходящей в ста метрах дороги, Нам бы соседями были славянские боги. Велес-трудяга, красавица-дева Макошь. В небе не солнце вставало, А ясный Ярило. Золото предков - колосьев извечная сила - Спелая рожь. ...
вчера {44 просмотра} / 1 фото /
* * *
Свет луны, разлитый в бутылки виски, Саблезубые офигенные киски. В меню - филе динозавра, коктейль из свежевыжатой крови. Бар Юрского периода, без мороженого и кофе. Олег Слободской Не те життя, і бухарі не ті. Напої людські геть вже не до серця. І вина недостатньо їм ...
15 янв 2020 {118 просмотров} / 1 фото /
* * *
Я щоразу вбиваю дракона, Коли сідаю писати. Дракон сичить, Червона потвора, рве ґрати... Іван Баран Я мордую когось із поетів Кожен раз, як сідаю писати. Гну підкови химерних сюжетів, Прирікаю красиве до страти. Перші пуп'янки млості, ніжності, Слів меди, одкровення хвилини, Щось тремтливе, що прагне вирости... П ...
12 дек 2019 {186 просмотров} / 1 фото /
* * *
Що кажете? Я не тендітна? Знаю! Ні, не люблю виснажливих дієт. Люблю себе. І зовсім не страждаю Від того, що не схожа на скелет. Лілія Красовська Я не люблю виснажливих дієт. Я їм ночами й не займаюсь спортом. Мене спіткає, певно, діабет. Втім, поки взмозі, все ж напхаюсь тортом. Я за коханням не женусь - пусте. Н ...
19 сен 2019 {87} / 1 фото /
* * *
Ти - мій шматок мармеладу, Цукром посипана ніжність. Дотик до губ шоколадом. Ти - гіркоти дивовижність. Катя Сорока Здавалось, він - шмат мармеладу, Яскравий, звабливий і пружний. Мов плід із сусідського саду, Зростала, тужавіла дружба. Я в лестощах в'язла поволі. Сиропом лилися розмови. Зефірки любив, профіт ...
12 сен 2019 {81} / 1 фото /
* * *
Ось моя шкіра шовковиста за тканиною, Гарячі форми такі лагідні і бажані. Ти доторкнутися бажаєш мене шкірою, Але вживу не можна... Можна - на зображенні. Олег Купрієнко Спокій твій на друзки я трощу. Хай хлюпочуть чуттів океани! Я смачного зварила борщу. Часнику додала і сметани ...
06 сен 2019 {88} / 1 фото /
* * *
Березневилось і кружляло, І останнім болем лягало. Синій попіл вчорашніх мрій... Теплим спогадом заметіль. Віра Козлова Березневилось, квітневіло. Жаром чмихало розпашіло. Травневіло у травні травами. Гралось грозами і загравами. Бур'янілося будячинами. Молодими дражнило винами. Колорадилось із картоплями... Та гілкам ...
22 авг 2019 {74} / 1 фото /
* * *
Я жив би в твоєму волоссі, Що пахне так терпко й пряно, Що спомин п'янкий приносить І відблиском щастя дурманить. Іван Баран Я би жив у твоєму волоссі, Заховавшись від спек і вітрів. І воно б шепотіло, вилося. Я б вилазити геть не хотів. Я б по кучерях ковзав на пузі, Грався, пестився, розкошував, Ніби цап на трав ...
16 авг 2019 {97} / 1 фото /
* * *
Изучаю психологию на практике, Прикладывая сердце к разным ситуациям: Сегодня - к экватору, завтра - к Арктике, Сегодня - к влюбиться, завтра - к расстаться. Светлана Шумило Я вивчала твою психологію, В мікроскоп роздивлялася душу, Пунктуацію всю, морфологію І правопис, який ти порушив. Крокувала в ...
25 июл 2019 {88} / 1 фото /
* * *
Я секс люблю и даже очень-очень... И ясным днём, и под покровом ночи. Но сколь важнее окунуться в очи И, за руки держась, идти, встречая осень... Рената Сенькина Я секс люблю. Я сексу дуже хочу І вранці, й вдень, і, звісно ж, серед ночі. Все б віддавалась на пухкій перині, Стогнало б ліжко, лопались пружини. Хитала ...
05 июл 2019 {155} / 1 фото /
* * *
розвідні мости відкриті канали провидіння завжди веде наосліп я тебе не питав але ти сказала: ти така падлюка як і всі дорослі Дмитро Лазуткін Розпатрані штори, у слині дроти. Пір'їни з подушки, мов хвища у хаті. І так безневинно муркочеш щось ти, Кумедна падлюко, як і всі хвостаті. Розбиті вазонки, земля на сто ...
02 апр 2019 {135} / 1 фото /
* * *
А навесні так хочеться весни, Та сніг колючий свої кігті гострить. Ганна Арсенич-Баран А навесні кортіло так тортів. Цукерок з цукром, з кофеїном кави. Та одяг все налазити не хтів. І терези щось кліпали лукаві. А за вікном, як сало, танув сніг. А на пательні смажились котлети. І бігла я чимдалі за поріг... Був третій день суворої дієти.
17 мар 2019 {132} / 1 фото /
* * *
панночко з блакитними очима, панночко з блакитними сльозами, як мені хотілося навчитись бути з вами і не бути з вами. Іван Андрусяк Панночко з блакитними очима, Панночко з блакитними сльозами, Ви - мара прозора, невловима. Був я з Вами чи не був із Вами? От хильнув з друзяками чарчину. І опівдні, в літа на краєчку ...
10 мар 2019 {158} / 1 фото /
* * *
Так важко тобою хворіти Без ліків, їжі і сну. Так хочеться десь себе діти, Сховатися на глибину. Тетяна Серьогіна Я на тебе хворію дуже. Без пігулок, чаїв, мікстур. Бути в ліжку з тобою, друже, - Найжорстокіша із тортур. Я від тебе слизька і змокла. То по шкірі мороз, то жар. Рум'янію, неначе морква. Чмихкочу, мо ...
28 фев 2019 {149} / 1 фото /
* * *
Що таке щепотка шмалі Для убитого артиста? Він ночує на вокзалі Одинокий, як і місто. Володимир Кравченко Що таке вино і баби Для пропащого поета? Шлях його - шинки і паби. Без плаща і без кашкета, Неоднакові шкарпетки, Светр брудний, подерті штані... Вчора згаяв ніч у Светки. Завтра спатиме у Таї. На розд ...
27 фев 2019 {223} / 1 фото /
* * *
Я тримаю в руках телефон, Щоб сказати нарешті: "Люблю". Білий сніг. Зимовий альбом. I love you. I love you. I love you. Володимир Кравченко Я стискаю міцніш телефон, Щоб сказать телефону: "Люблю". З ним втрачаю наснагу і сон. Він мені, мовби шторм кораблю. В громовицю в руках він і в дощ. З ним вмиваюсь і йду я в ...
26 фев 2019 {155} / 1 фото /
* * *
Я сьогодні ловила сніжинки - Повідомлення із забуття. Чи пройдешнього щастя частинки? Чи майбутнього - відчуття? Наталія Коса Я сьогодні ловила сніжинки, Аж до вух роззявляючи рот. Дивна примха дорослої жінки Скуштувати зимових щедрот. Небо сипало ніжністю біло. Геть годинам я втратила лік. Лопотіло, кружляло, ...
18 фев 2019 {146} / 1 фото /
* * *
Ти повернешся ввечері боса. На тобі буде зім'яте плаття. Поцілуй на ніч свою абрикосу. Повикидуй з душі Сум'яття. ... Абрикосовий цвіт - то лібідо... Дмитро Безкровний Нерозчесаний і нетверезий (Проспиртовані геть плоть і крев) Спав ...
12 фев 2019 {138} / 1 фото /
* * *
Зима уже гримить кістьми, А ми чекаємо на осінь Серед снігів... коли вже ми У неба зустрічі попросим? Ліна Ланська Зима все грюкає кістьми. Мотлошить сніг небесну просинь. Та листям жовтим марим ми. Хлюпоче в наших душах осінь. Крізь глупу хвищу навмання Мороз плететься волохатий. А нам би дощ, щоб лив щодня. А щ ...
11 фев 2019 {171} / 1 фото /
Пестунка
Я пестила дурість - нездужне моє дитинча. Усі сподівання чи віяла зламані планки Розсипались раптом і щезли, як землі Маланки... Невтішена, вірю, що спомином стануть хоча б. Ліна Ланська Я пестила дурість. Звабливо, розбурхано, ніжно На вухо шептала оманливо-млосні слова. Їй пледом картатим вкривала зманіжені ніжки. Ідилія глупства й понині між нами трива. Я пестила прим ...
10 фев 2019 {180} / 1 фото /
* * *
Я - не художник. Ой, як жаль. Я малювала б мрійну осінь, І перші заморозки босі, І втому лісу, і печаль... Я - не художник. Ой, як жаль. Ганна Арсенич-Баран Я - пародист. Кайфово це. Хтось оспівав мрійливу осінь, Сивинну паморозь волосся, Листок, пожбурений в лице. А - пароди ...
05 фев 2019 {174} / 1 фото /
* * *
Ти можеш бути овалом чи вписати себе в квадрат, Ти можеш посивіти у двадцять від щоденних втрат. Юлія Шевель Ти можеш себе поділити на нуль, Різниці й ікси бубоніти всує. Ти можеш набити на лобі сто гуль Об стінку, якої геть не існує. Про графіки функцій чи плюсів хрести, Або інтеграли плести щось дарма. Спроможешся раптом себе довести, Немов би ти сам теорема Ферма. Зум ...
09 янв 2019 {137} / 1 фото /
* * *
Психологи тоже впадают в депрессии и жизни кончают самоубийствами от неудач и душевной регрессии, если верить реальной статистике... Паша Броский І в пародиста буває депресія, Нестача окрилення, творчі падіння. Жартується кволо, зовсім невесело. Зникає наснага, згасають уміння. І пародисту хронічно не пишеться. Му ...
05 янв 2019 {141} / 1 фото /
* * *
На тебе - лишь серёжки и губная помада, а в глазах дикой кошки август льёт звездопады... Юрий Слесарев На тобі - лиш сережки І червона помада. Мчиш босоніж, без стежки І заметам так рада. Ці пухкі кучугури! Як же пристрасно, ніжно Лине сніг до фігури, Сповиває, мов крижмо. Іній вибілив чисто Вже і брови, ...
29 дек 2018 {194} / 1 фото /
* * *
Ось півсерця, бери, - це тобі... Може, буде хвилинка, згадаєш... Може, серед облич в юрбі Ти мене ще колись впізнаєш. Ігор Жулянський В четвер, за півгодини до смеркання, Під шелестіння жухлої трави Петька накрило вщерть напівкохання, Затьмарило йому півголови. Півквітки загорнувши в півгазети, Наважився при ...
06 дек 2018 {146} / 1 фото /
* * *
Вона закохалася в нього за м'язи - Міцне плече у прямому смислі. Згодом любила за те, що, де б він не лазив - Прилазив додому, а вдома бував корисний. Олексій Маслов Та жінка мала сталеві м'язи - Міцне плече у прямому сенсі. Тож благовірний - де б він не лазив - Хоч на бровах, та додому перся. І, позбиравши по хаті зуби, Від болю мружив підбите око. І був н ...
04 авг 2018 {179} / 1 фото /
* * *
Нема думок, душа - поріг без хати... У забуття згортаються рядки Клоновані, та ще й у дві руки, Вистрибують, безсилля колихати, Не вірші, ні, скоріше, - "навпаки". ... Несила серцю, вже й не донесу Мітлу для злету, - на ремонті ступи. Ліна Ланська Душа так прагне за поріг, із хати, Не на город, де в бур'янах грядки. Мої обидві зні ...
04 авг 2018 {167} / 1 фото /
* * *
Кохались так, що заздрили боги. Сплітаючись, викрешували іскри, І рвались струни, - здавнені борги Зникали, хай і не горять регістри. ... Не зупинись, мій бажаний Равель, Я трепет п'ю у твоєму полоні. Ліна Ланська Любились так, аж кашляли баси. Тіла зливались у маснім акорді. І рвались стру ...
31 июл 2018 {184} / 1 фото /
Відповідь верлібристки
Мне тошно от свободных форм, Арт-поэтических реформ Различного калибра. Похоже очень на дурдом. Мантрический сопливый сонм Любителей верлибра. Олег Слободской Так невблаганно хилить в сон, Як поруч десь занудний сонм Хранителів традицій ...
10 фев 2018 {216} / 1 фото /
* * *
Дощу не буде - буде сніг. Не буде снігу - буде повінь. Минають миті неземні,- Земні рядки напишуть нові. ... А може, буде кращий світ? Ліхтар небесний не обдурить. Ліна Ланська Дощу не буде? Хто сказав? Надворі - лютий. Отже, злива. Ганяю ...
10 фев 2018 {250} / 1 фото /
* * *
Якщо ти любиш гроші, ти повинен Освідчитися їм у почутті, Сумлінно залицятися до них І регулярно з ними зустрічатись... Олексій Маслов Якщо ти любиш свої шкарпетки, Ти повинен... ні, не освідчитись, А шалене своє кохання Мусиш справами довести. Тож граційно схилися долу , На одне стань коліно, ніжно Вигрібай з ...
15 янв 2018 {230} / 1 фото /
* * *
Весна шаліє над Десною, А ми цілуємось з тобою. Тумани літні йдуть водою, А ми цілуємось з тобою. Вже осінь повела бровою, А ми цілуємось з тобою. Зима реве вітрів ордою, А ми цілуємось з тобою. ...
15 янв 2018 {328} / 1 фото /
* * *
зими немає - просто навсніж сіється дірява тиша біла і сумна і снігурі між хмарами усілися і відвернулись від мого вікна Іван Андрусяк Зими нема, лиш сніжить без упину І світ вдягнувся у пухкий жупан. То не снігур обкльовує калину - То із замету випнувся тюльпан. Зими нема. Лапатий білий вечір Колючим пилом д ...
19 окт 2017 {244} / 1 фото /
* * *
Со мной случился звездопад, Со мной случилось чудо... Игорь Виноградов Зі мною стався дупопад, Зі мною сталось лихо. По цигарки крізь зливу й град Велосипедом їхав. Мчав бездоріжжям навмання. Та раптом на горбочку Впав з металевого коня На власну п'яту точку. Тепер на копчику синець І шмат бетону в сраці. Втім, заживе, хай йому грець, Усе, як на собаці. Єдині тріснули штани ...
07 мая 2017 {259} / 1 фото /
* * *
Серце моє - плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш - закутай шию чи руки грій. Оксана Боровець Трапляється, що серце - мідний дзвін. Тривожним гуком заливає простір. Або, скажімо, серце - парафін: Пригрієш - і розстане в хвилях млості. А онде серце, як діряви ...
06 мая 2017 {283} / 1 фото /
* * *
Чоловіки, що ходили поряд, лишали всякі дрібниці: бритви, ножі, запальнички, запахи, навіть лиця на рушниках - мовляв, бережи та тішся, може, плакати хоч навчишся. Анна Малігон Чоловіки, з яких я писала вірші, лишали самі дрібнички: Затерті образи, схеми звичні, суничні жуйки і запальнички. Томатні плями поміж ...
06 мая 2017 {1013} / 1 фото /
* * *
Дев'ятиповерхова панельна будівля Де на кухні плита у вітальні диван Де знаходять притулок і навіть ночівлю І Ван-Гог і Ван-Бастен і навіть Во-Ван Олександ Ірванець Дев'ятиповерхова панельна будівля, Де брудні сковорідки і капає кран ...
05 мая 2017 {243} / 1 фото /
* * *
Ти сьогодні прийшла з похмілля У зів'ялих пожухлих вінках. Віддавало цвинтарем й цвіллю, А не славою у віках. Тетяна Дзюба Я сьогодні прийшла з похмілля, Із жахнючого бодуна. У волоссі стирчить бадилля. На кофтині - сліди вина. Шкандибаючи, майже рачки Ледь під ранок домів приповзла. Зачепилась з п ...
04 мая 2017 {254} / 1 фото /
* * *
Хіба для сну цей час, кохана? Хіба цей ранок для журби? Ходім на берег океану Збирати краби, мов гриби! Сергій Пантюк Тут олені кахикають сердито, Тут посинів і вкрився настом н ...
17 окт 2016 {287} / 1 фото /
* * *
О, не вантаж сюди мене! Бо щойно смерть на мить засне, Як знов вагітніють дівчата Моїм вогнем, моїм Дніпром І вітру диким алкоголем... Сергій Пантюк Чи насміявся з нас чаклун, Чи ...
22 сен 2016 {294} / 1 фото /
* * *
ці тексти як жінки регочуть віддаються виношують тремтять від дотику руки а їхній чорний трон на паперовім блюдці немов старий магніт притягує зірки Іван Андрусяк Ці тексти, як жінкі, мані ...
20 июл 2016 {369} / 1 фото /
* * *
ніч мандариновий сад теплі округлі форми мила ти шоколад я люблю екстрачорний Дми ...
21 окт 2015 {469} / 1 фото /
* * *
Перейменуймо березень на котень, А квітень хай залишиться, як є! Сергій Пантюк Місяць котень настав. І до ранку Маркіза З Мурзабеєм сусідьким концерти дають. У сметані Васькова смугаста мармиза, Бо підлотна і капосна котнева суть. Місяць котень прийшов і надзюрив у капці, Вкрав зі столу тараньку і пиво розлив. Де шпалери були - лиш пожмакані клапті. Тож ...
30 мая 2015 {444} / 1 фото /
Поетка, про яку не знали
малоизвестная актриса купила книгу как-то раз ну пусть украла и газету зато стремление читать малоизвестная актриса гримёра радует с утра не нужно делать грим на нечисть уже и так всё хорошо ...
30 мая 2015 {441} / 1 фото /
* * *
А у мене на дивані дівчина плакала. Через мене у неї була істерика. Володимир Кравченко Хтось любить пиво, чіпси, олів'є. Моє ж в екстазі завмирає серце, Коли дівчина на дивані є, В істериці коли від мене б'ється. Дере на шмаття ковдри, подушки, Ламає нігті об гнучкі пружини. З очей брунатних дві гірких ріки Течуть. Смакую я т ...
07 мая 2015 {428} / 1 фото /
* * *
Ты в жизнь мою легко вошла - Так безболезненно, неслышно, Как будто там всегда была, Где я и сам себе был лишним. Игорь Виноградов Ты в жизнь мою легко вошла. И, словно не гулял с другими, Стихи забыл я и дела, И даже собственное имя. Как получилось, не пойму, Но безболезненно, неслышно Хозяйкой стала мне в до ...
21 дек 2014 {306} / 1 фото /
* * *
Я Вас хочу, аж дохнут мухи И сердце грушей об асфальт. Но Вы к моим желаньям глухи - Базальт! Игорь Виноградов Я жрать хочу , аж дохнут мухи, И сердце пробкой о стакан. Гудит желудок с голодухи, Как чан, Когда в него ударят ложкой. Сейчас бы мне Котлеток с жареной картошкой, Леща в вине. Не отказался бы от ...
21 дек 2014 {288} / 1 фото /
* * *
Зелена гусене, тебе не може бути, Отруйнице квітневої години. Твої жорстокі спроби розчахнути В моїй душі обіймів капустину. Оксана Куценко "О, гусене, тебе не може бути", - Як мантру бубоню котру годину. Скуштуй гірчиці, хрону чи отрути, Лиш не займай обіймів капустину. Палких освідчень зріють помідори Налиті соком, оксамитні, пружні. На них ...
05 сен 2014 {308} / 1 фото /
Мясецеслов
Сегодня март сморкается капелью На головы прохожих и котов. Елена Грицюк Март сморкается капелью. Март ломает и знобит. Слёг апрель в постель с мигренью. Не блестящ у мая вид: Обострилась аллергия На крапиву и хвощи. У июня аритмия, Несварение, прыщи. У июля грипп тяжёлый. Жар и бред который день. Август что-то невесёлый: Депрессняк, упадок, лень. Уж давно сентябрь в запое. Он на пар ...
05 сен 2014 {333} / 1 фото /
* * *
Научиться жить без мужа - Это можно, хоть и хуже. Я и муж, и я жена - Знай! Елена Грицюк Научиться жить без мужа... Для чего такой он нужен? В вазе пепел и носки. Кактус вянет от тоски. Склад шурупов, склад газет. Вобла, пиво и сосед. Нет от мужа в доме толку. Я сама повешу полку, Поцеплю карниз и бра, Накручу котлет с утра. Мал, да дорог золот ...
05 сен 2014 {321} / 1 фото /
Дачники
Деревенское время. Пырей да хвощи Возле первых смородин пристрастно ищи, От жужжащих и жалящих жаждущих ос Выручай сочно-солнечный свой абрикос... Елена Грицюк Деревенское время. Пырей да хвощи. Затерялась редиска, ищи - не ищи. Вместо грядок с клубникой щетинник да марь. И опутал вьюнок наш чугунный фонарь. Лопухи разрослись - прям раскидистый ...
05 сен 2014 {274} / 1 фото /
Буває
твій кіт випив води з крану і став краном то нічого буває он у сусіда пес з'їв бублика і став бубликом а у іншого бублик з'їв пса ...
29 апр 2014 {416} / 1 фото /
* * *
Тридцятилітній Буратіно Я все такий же оптиміст Пропив давно свою Мальвіну, Що мав - пустив коту під хвіст. Але щовечора я п'яний Сміюсь в харчевні на весь рот Веселий, гарний, дерев'яний Країни дурнів патріот. ...
05 апр 2013 {740} / 1 фото /
* * *
Ліпить березень злючені сніжки, Цілить ними у серце моє, Кіт Ваш ходить до нашої кішки І ночами нам спать не дає. Дмитро Іванов Ліпить березень злючені сніжки. Ставить серпень похилі стіжки. А Ваш кіт все до нашої кішки Крізь чагарник торує стежки. І до щенту вже витоптав клумбу, Глек розбив та розпатр ...
05 апр 2013 {404} / 1 фото /
* * *
Ми з тобою згаснем молодими: Може, влітку, може, навесні, Переживши всі несправжні зими І такі сумні осінні дні. Сергій Дзюба Ми з тобою згаснем молодими Без артрозів, лисин і сивин. Чарі ...
25 фев 2013 {445} / 1 фото /
* * *
Жінка у ванній змінює шкіру: Знову надії і сподівання. Жінці за тридцять. Фокус факіра: Спочатку діти, потім - кохання. Олена Грицюк Жінка у ванній змінює шкіру. На мокрому кахелі гола ...
25 фев 2013 {605} / 1 фото /
* * *
Спати-спати-спати! доповзати до кроватки не знімаючи краватки! спати в люлі, спати в льолі спати митій, спати голій спати в л ...
25 фев 2013 {347} / 1 фото /
* * *
Повертатись додому ніколи не пізно, І ніколи не рано вертатись додому. Ось і небо - таке неквапливе, знайоме, - Я б носив за плечима його, мов Вітчизну. Сергій Дзюба Повертатись до ...
25 фев 2013 {375} / 1 фото /
* * *
Тут квітів більше, ніж людей. Смачнюче небо. Літають вище за птахів тендітні сосни. Тебе, звабливу, все тримаю на долоні, Та я - лиш джин, який виконує бажання. Сергій Дзюба Тут пива б ...
25 фев 2013 {324} / 1 фото /
* * *
Я живу в телефонній буді. Інколи мені звонять... І питають, що далі буде. І чому листопад на скронях. Роман Скиба Я живу в електронній скриньці. Тут не дме і затишно тут навіть. Тут не гр ...
25 фев 2013 {425} / 1 фото /
* * *
Душа - мов скрипка: пилом припада І враз страждає на високих нотах. Ти ще струна - не думай про літа, Ти закохайся в мене у суботу. Сергій Дзюба У мийці посуд пилом припада. Порожній шлунок ...
25 фев 2013 {372} / 1 фото /
* * *
А вірш на двох не ділиться, мов ліжко, І, ніби ніж, щось місяць не сія... Немає світла - долі ходять пішки. Під ковдрою поети: ти і я. Сергій Дзюба Розлучення. П'янка свободи мить! Тобі - се ...
25 фев 2013 {445} / 1 фото /
* * *
Розчулення душі, мов затишок, - примарні, Але о цій порі можливі всі дива. Ми втретє перейшли з кав'ярні до кав'ярні, Щоб зігрівати час, а той усе спливав. Оксана Розумна (Куценко) Розчулення ...
22 фев 2013 {335} / 1 фото /
* * *
Не питай чи кохаю - доторкнись до моєї долоні: Вона тепла, як море, що нас обіймає у липні. А слова - це для вічних: для тих, кого більше не буде. ...
22 фев 2013 {427} / 1 фото /
Тільки я , тільки я, тільки я...
Не карай мене, Боже, любов'ю - Я порину у дзвін пустоти... Якщо ні, то мій жереб - з тобою - Тільки ти, тільки ти, тільки ти... Ні спастися мені, ні пропасти ...
22 фев 2013 {349} / 1 фото /

   Вірші
* * *
Давно, кілька тисячоліть тому, Я була гомінким грайливим фонтаном На велелюдній площі південного міста. Біля мене освідчувалися в почуттях. Біля мене розлучалися назавжди. В мені топили сльози і гнів. В мені відмивали кров і знемогу. Замріяні студенти, знахабнілі жебраки, Поважні торгівці, пустотливі діти... А ще - вкриті пилом знесилені подорожні, Що, втамувавши спрагу ковтком прохолоди, Кидали в мою мармурову чашу Дзвінкі монетки, дешеві прикраси, гладенькі камінці, Аби повернутис ...
17 янв 2020 {37} / 1 фото /
* * *
Цю осінь переживуть найвитриваліші. А решта випріє шумливою травою відбуялою. А решта вимокне, як фрази у нотатнику забутому, Чи проросте безплідними деревами Крізь осад напівзгнилий днів сльотавих. Цієї осені залишаться найвідданіші. А решту розметуть вітри кошлаті. А решту змелють в попіл жорна часу. З цієї осені нам, певно, вже не виплисти. Та ти тримай, тримай мене міцніше. Я лиш листок поранений, обпечений.
14 янв 2020 {34} / 1 фото /
* * *
Забери мене з цієї осені Туди, де сніг в хитких колючих кронах Ладнає гнізда для вітрів поснулих, Де сновигають збурені хурделі, Де від морозу тріскається шкіра У голих схарапуджених гілок. Забери мене з цієї осені Від чвакання розчавленого листу, З думок, просяклих пріллю і туманом, Із днів слизьких і хворих, ніби нежить, Що позлипались в обважнілі грона Розкислих відривних календарів. Забери мене з цієї осені, Нехай в грузьке липуче бездоріжжя, Нехай в болючу білість безкін ...
13 янв 2020 {65} / 1 фото /
* * *
І коли вже не стане сліз, по щоках потече пісок І зміїне сичання хвищ з ним зіллється в тужливій пісні. Знов здуватиме буревій із сузір'їв легкий пилок, Знов змерзатимуть у один вечори безпросвітні, прісні. І коли вже не стане слів, щоб вихлюпувать молитви Крізь нуртуючий дикий біль і видіння чудні пророчі, Місяць вистелить наші сни шелестінням сухим трави, Ворон виклює нашу яв з розпростертого тіла ночі. І коли вже не стане сил, щоб хоч кволий зробить ковток, І вода, ледь торкнув ...
12 янв 2020 {65} / 1 фото /
* * *
Говори до мене шелестінням білим Снігу, що крізь сито снів на місто Цибенить пухким холодним сяйвом І змиває бруд і втому буднів. Говори до мене невигойним сумом, Віршів,що не визріли, а рвуться На сторінку, щоб на ній заклякнуть Чорною калюжкою мілкою. Говори глухим пророчим криком Крука, що мене розбудить вранці, Що крилом безжальним, ніби лезо, Небо розпанахає до крові. Говори ж. Ця запізніла осінь Нас в єдине зрощує, мов стебла, Що колись сплелися випадково. А тепер д ...
11 янв 2020 {51} / 1 фото /
* * *
Розлетілось диво Дзвоном кришталевим. Гострі скалки на сходах.
08 янв 2020 {42} / 1 фото /
* * *
Іноді мені здається, що справжньої зими Я не дочекаюся. Витечу крізь судомно затерплі Скривавлені пальці Міріадами гомінких піщинок, Як витікає згаяний час Із випадково розчавленого годинника. Облечу безживною поруділою глицею З викинутої після свят ялинки. Розплескаюся, розтрушуся, зникну... Іноді мені здається, що це похмуре Пересичене сирістю і сірістю передзим'я Триватиме до скону. Розтягнуте на кілька місяців, Розстелене і розіп'яте в просторі Воно навалюється, здушує, тис ...
05 янв 2020 {52} / 1 фото /
* * *
Ранок злизує рештки казок, ненароджених див, Мов змітає мітла мішуру й мандаринові шкірки, Мов заковтує хвиля затерті вервечки слідів. А крізь шпари долонь усміхається сонце. Так гірко... Час ховатися в пальта, виходить в незатишний світ І вовтузити бруд бездоріж із плішинами льоду. Мірять тисняву міста. Вростать, як в гнучкий живопліт, У вібруючий натовп. Втрачати яскравість і вроду. Знов жувать прісну жуйку непевних однакових слів. Задихатись в лабетищах догм, в непорушності пра ...
05 янв 2020 {39} / 1 фото /
* * *
Після свята лишається сніг, мов старезні бабусині шалі. І подряпане тіло землі визирає зі свіжих проріх. Розпанахують рвучко вітри хмар навислих густючі вуалі. І тріщить під ногою, як скло, вже торішній волоський горіх. Після свята лишається жаль. І повільно так сиплеться глиця. Розмальований пластик прикрас в деннім сяйві втрачає свій шик. Паперовий загін янголят сумно звісив поламані крильця, І під гримом лялькових облич не сховати ні втому, ні вік. Після свята лишається... ні, н ...
03 янв 2020 {61} / 1 фото /
* * *
Передостанній аркуш календарний Хапається судомно за прийдешнє У передсмертнім шелестінні. Марно. Цвітуть колючим інієм черешні. Вмерзають в пліш ялинну вкляклими тілом Вогні гірлянд і попіл конфеті. І обростають вікна рястом білим, І білий вихор сплутує путі. І білий день на хрестовині рами Розіп'ятий - лиш палітурка дня. І дві душі, роз'ятрені вітрами, Холодним містом бродять навмання. А хвища б'є в уявні тамбурини. І все втрачає сенс , подобу, шик. І висковзають з пальц ...
01 янв 2020 {71} / 1 фото /
* * *
Знаєш, це дуже боляче бути феніксом. Складати гніздо На смолистій розлогій верхівці, Сплітати докупи тоненькі гілочки, Духмяні стеблини, Заздалегідь знаючи, що ладнаєш Місце власної страти. Вдихати гіркуватий аромат хвої І свіжість нового дня, Допоки нещадне сонце Не знищить ущент Твоє пошарпе дощами і громовицями Натомлене тіло. Знаєш, це надзвичайно боляче бути феніксом. Щоразу народжуватися Із власного праху, Так-сяк зметеного вітрами В ледь теплу купку золи. Хапати запеч ...
29 дек 2019 {72} / 1 фото /
* * *
А коли ще на теплому згарищі Власних болів, жахів і затьмарень Проросту безпородним деревом, Будь до мене хоч трішечки ніжним. Чи то вітром, що пестить крону, Чи то снігом, що стан огортає, Чи, можливо, простим подорожнім, Що чолом притулився, стомившись, До моєї гарячої шкіри. Будь зі ною хоч трішечки ніжним. Птаха фенікс - всього лиш жінка. І у складках вогнистого пір'я Ще кривавить, палає душа. Будь зі мною - хоч трішки зі мною.
28 дек 2019 {60} / 1 фото /
* * *
Привиди віршів блукають в похмурих кімнатах, Ковзають танго у сяйві холодної повні, Рвуться, тріпочуть, у м'ятих заплутавшись шатах, І завмирають безликі, сумні, бездуховні. Привиди віршів шепочуть блідими губами, Що, не добрати - ця темрява злизує звуки. І заграють, не стидаючись, палко із нами, Лізуть у постіль, цілують коліна і руки. Привиди віршів сахаються руху і світла, Чорних котів і дзеркал у посріблених рамах. Ніби причинні, мандрують, старцюють по світу, Прихистку прос ...
26 дек 2019 {54} / 1 фото /
* * *
Зима хлюпоче, ллється через край. Зітхають хмари дощовитим болем. Блукає містом мокрий Миколай. У ґумових чоботях, з парасолем. Від усмішки й рум'янцю - ні сліда. Розкис мішок, а посох вкрився листом. Із бороди струмками б'є вода І десь щезає в місиві імлистім. Геть ряскою ялинка обросла. Круг неї - діти у новеньких ластах. Бузком цвіте покинута мітла. І грязьовик ошкірився ікласто. Та тільки люд наш скиглити не звик. Не звоювати нас лихій погоді. Тож нумо пити за прийдешн ...
24 дек 2019 {97} / 1 фото /
* * *
Певно, ми могли би зустрітися В напівзабутій кав'ярні Подалі від гаміру середмістя, Завидючих очей і спільних знайомих. Ви пили б Ваш улюблений зелений чай, Я - каву, чорну й гірку, як безсоння. Лунав би джаз. Не знаю, чи подобається Вам джаз, Але він пасує Вам більше, Чим шансон чи надокучлива попса. Ми б розмовляли. Тобто Ви б сипали науковими термінами, Цитатами з творів, яких я ніколи не читала, А я б намагалася жартувати Чи робити розумний вигляд. А за вікном би гамселив, пер ...
22 дек 2019 {80} / 1 фото /
* * *
Ця осінь ніколи не скінчиться. І розкуйовджений втомлений вітер Лизатиме пошерхлим язиком Рештки сірувато-брунатного листя, Схожого на зморшкуваті крила кажана. Ця осінь ніколи не перетече в зиму, Не затягне струпами льоду болючі рани калюж, Не забинтує їх снігами. І наші ноги ковзатимуть на її хляпавках, А руки сплітатимуться в єдине. Ця осінь ніколи не змилостивиться, І ми знову і знову проживатимемо її. Блукатимемо її глухими закутками, Хворітимемо на її застуди і жалі. Пи ...
21 дек 2019 {68} / 1 фото /
* * *
Безвіршів'я. Повня. Відчай і виття Чи то пса, чи вітру в закапелках часу. Знов юрмляться тіні - гості з небуття. Спомини, мов леза, ні тепла, ні спасу. Грудня недомилок. Ні сніжини, лиш Зір шитво рясніє крізь гілки розлогі. У липучий морок пишний, як спориш, Рими облітають тоскні і убогі. На рипучу постіль, ніби у замет, Впасти і картатись, бовтать сум до ранку. Доки небо крають виблиски комет, Доки темінь сипле гущу в філіжанку. Вогник запальнички. Жар блідих долонь. З пли ...
21 дек 2019 {88} / 1 фото /
* * *
Якби з мовчань будували замки, Які були б в них надійні стіни! Їх не сточили б ні час, ні зливи. І чорні ордища ворогів Не увірвались на крилах горя... Якби з мовчання росли дерева, Які б були неосяжні хащі, Що і за обрій би забредали. А в непроглядних, мов ночі, кронах Ховало б сонце свою печаль. Якби з мовчання пошити мешти, Довіку, певно б, їх не зносити, Не стерти вкров об мульке каміння, Не загубить на грузьких дорогах У вереміях поневірянь. Але ні замку, ні навіть х ...
16 дек 2019 {90} / 1 фото /
* * *
В цю пору пишуться не вірші - вигулькують із нетрищ болю Гнучкі стеблини пустотілі, зминають, шарпають папір, Звиваються з шипінням диким, залазять в ліжка охололі. І розстеляє ніч спроквола побитий міллю кашемір. В цю пору точаться не сльози - застиглі спогади і втрати Горохом гупають крізь пальці, в загуслій грузнучи пітьмі. У напівсні тріпочуть тіні, не роздивитись, не впізнати, Неоковирні, вайлуваті чи то в погорді, чи німі. В цю пору мариться не небом. Яке ж воно важке одначе! ...
14 дек 2019 {148} / 1 фото /
* * *
Цей листопад хронічний, як бронхіт, Рве груди вулиць кашлем воронячим. Рипучий явір, мов старезний дід, На вітрі терпне, крекче нетерпляче. Дрижить у вітті світло ліхтаря. Прилипла мряка до посліплих вікон. Свинцевих хмар і слів тяжких пора. Цей листопад... Нести його довіку. Блукати в нім... Котрий вже місяць, рік? Губить сліди найближчих і дороги... Хлюпоче твання, лізе в черевик. І путає туман геть стерті ноги. Цей листопад прийшов і переміг. Знов молодик перекотився в п ...
13 дек 2019 {153} / 1 фото /
* * *
Жінка, яка чекає, пестить вологий місяць Крізь запотілу шибку пучками змерзлих рук, Міряє кліть кімнати, здобу безсоння місить І так пожадно ловить кожен сторонній звук. Жінка, яка чекає, ходить по крайці ночі, Ніби по крайці моря, й слухає плеск вітрів. Лиш страхітливі тіні, збурені поторочі, Попіл їй сиплють в коси, зморшки кладуть між брів. Жінка, яка чекає, бовтає в каві втому, Палить свічки, волає відчаї молитов... Тільки глухе відлуння трощить дрімоту дому. Тільки в старен ...
12 дек 2019 {19} / 1 фото /
* * *
Блукаєм нарізно У лабіринті осені І ні зустрітися не можем, Ні прокинутись. Так лячно виє Хворий листопад.
15 ноя 2019 {53} / 1 фото /
* * *
Виболів. Вибілив клоччя безсонь Сивиною світанку. Виблиснув. Виплеснув зерня промерзле В сніги несходимі. Вигулькнув. Вибухнув диким стеблом Крізь асфальтову товщу. Виплекав. Виблукав вірш на папері І шрамом розрісся.
13 ноя 2019 {56} / 1 фото /
* * *
Я мешкаю на тісному горищі твоєї пам'яті Серед засохлих букетів, Подарованих першій вчительці, Повітряних кульок, Що, обірвавши нитки, чкурнули в небо. Лопнутих мильних бульбашок, Поцуплених у батька цигарок. Зім'ятих паперових літачків, Розмоклих корабликів, Розчавлених кубиків. Рогаток, пістонів І, звісно ж, гвинтиків, гайок, іншого дріб'язку, Який колись висипався з діравої кишені. Мені муляють у підошви видірвані ґудзики, Загублені коліщата, жовтеняцькі зірочки. Я час від часу ...
13 ноя 2019 {62} / 1 фото /
* * *
А потім станеться зима, І сніг вустами прохолодними Торкатиметься вуст пошерхлих. Прозора витікатиме волога В болючі тріщинки І зморшки передчасні. І віхола нам вистелить дорогу І заховає від очей сторонніх Сплетіння пальців, І приглушить кроки. І смакуватиме, напевно, як ніколи, Нам кава із картонного стакана. І вже не треба буде поспішати. Пливтиме безкінечна та розмова... Так м'яко станеться зима, Безболісно і безшелесно. Писатимуться білі вірші І гратимуться білі вальси, І ...
08 ноя 2019 {91} / 1 фото /
* * *
Коли вщухають усі фестивалі, Карнавали, святкові вакації, Лишаються збляклі гірлянди спогадів, Слабкий відлунок музики У завиваннях вітру, Зім'яті пластикові стаканчики У переповненій сміттярці... Лишаються недоречні слова, Непрочитані повідомлення І передчуття чогось невловимого, несказанного... Твої долоні на ледь теплому Шерехкому стовбурі. Несміливі сонячні промені Сочаться крізь пальці... Моя спідниця Кольору перепрілого листя. Знекровлений листок вчепився в поділ... Побиті ...
04 ноя 2019 {65} / 1 фото /
* * *
Промінням тьмяним листопадовим В долоні загрубілі падаю. Ти подаруй хоч крапельку життя...
04 ноя 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Жовтень поволі закотився за небокрай, А отже, пора готувати гарбузовий суп, Заварювати імбіровий чай І чекати на гостину Свої власні непереборні страхи. Страх захлинутися, Що змиває мої сновидіння Холодними хвилями безупинних злив, Що обмотує моє горло Липучими восьминоговими щупальцями... Страх висоти, Який змушує щоночі падати З драбин, дахів, хистких кладок На брук, в провалля, в ополонки І схоплюватися з розбитими колінами Й примерзлим до вуст криком. Страх загубитися, Що жб ...
04 ноя 2019 {79} / 1 фото /
* * *
Відчуття, ніби проживаю Шмат торішньої осені Чи то пак прожовую, Намагаючись не поранити ясен Колючими крихтами. І знову б'юся, метушуся, сіпаюся, Поспішаю на зустріч, Заздалегідь знаючи, що вона не відбудеться. Набираю чиїсь номери, Пишу повідомлення, стукаю в двері. Прошу вибачень, благаю зглянутись. Когось кличу, комусь кричу, Щось шепочу із останніх сил. Хапаю проморожене повітря Неслухняними пальцями. Ламаю нігті, підбори, ґаджети... І наче ще раз втрачаю тих, Кого назавжди ...
02 ноя 2019 {79} / 1 фото /
* * *
Листком до шибки Кволий промінь тулиться. Дерева наїжачені В тумані Заблукали.
27 окт 2019 {58} / 1 фото /
* * *
Загорнувшись у подертий шматок туману, Блукаю босоніж Незатишними алеями. Послизаюся на мокрому листі І падаю В осінь. Прокидаюся під важкою колючею ковдрою. Середзим'я. До шибок міцно приросла Розлога папороть морозяна. Дивуюся: до ранки на коліні Листок пожовклий приліпився.
24 окт 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Дівчина з прилиплим до перенісся Кружалом луски Розмішує цукор у тонкій філіжанці Повільними плавними рухами Спершу за годинниковою стрілкою, Опісля - проти. У кволому промінні Осіннього надвечір'я Луска іскриться, зблискує, Виграє всіма відтінками Попелясто-сірого й сріблясто-голубого. Із-за сусіднього столика Ти спостерігаєш за нею. І здається тобі ця дівчина русалкою, Що сховалася від пронизливих вітрів І дошкульних меланхолійних злив У невибагливому затишку Спустілої кав'я ...
17 окт 2019 {76} / 1 фото /
* * *
В колючій павутині заморозку Бутон троянди запізнілої Тремтить, торіпоче перелякано. Ледь жевріє Ламке життя.
09 окт 2019 {86} / 1 фото /
* * *
Не спати. Блукати в сирих катакомбах фантазій. І втому гойдать на похилих раменах. Вдивлятися пильно, мов ладна побачить, Як темінь збирає м'якими губами Кришталики зір, ніби сіль із долоні. Вслухатись в тривожне тяжке безгоміння, Аж поки світанок не хлюпне у вікна, Аж поки лапаті раптові сніжини Листків не змережать... Білим по жовтому - Вишивка жовтня.
09 окт 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Ув обіймах липучих Сну передранкового Хилитаюсь павутинкою Обірваною. Осінь уповні.
04 окт 2019 {62} / 1 фото /
* * *
День, просочений сонцем і смутком, Зграйку листя під ноги вихлюпнув. Жовтодзьобий жовтень проклюнувся Крізь ламку скаралущу Горіхову.
02 окт 2019 {99} / 1 фото /
* * *
Тихо плавиться вечір, стікає в ліпнину колон. І дощі розсипають скляну переливчасту глицю. Наші мандри довіку і довше. Ти тут. Ти - дракон. Я стискаю міцніше твою мозолясту правицю. Нам брести попри втому крізь мряку і відчай слід в слід, Оминаючи ватри поселень, великі дороги, По глухих чагарях, де кривавлять шипшина і глід, Вздовж спустілих околиць, узлісь, грізних урвищ розлогих. Без мети, без спочинку, напившись мовчань досхочу, Так блукати, плече до плеча, нам судилося зроду. ...
27 сен 2019 {100} / 1 фото /
* * *
Жінка годує драконів На притрушеній снігом Площі покинутого міста Серед решток бутафорських фортець І кривобоких крижаних скульптур. Простоволоса, в подертому вітрами балахоні, Попри хвищі і холоди. Щодня на тому ж самому місці Розкидає крихти тепла і світла, Достоту як кидають Знахабнілим жирним голубам Розм'ятий в пальцях хлібний м'якуш. І дракони ловлять на льоту ті іскрини-блискітки. І туляться, ластяться до неї. І вона гладить задубілими пальцями Їхні пелехаті голови І вичіс ...
26 сен 2019 {84} / 1 фото /
* * *
Заблукати б, як в замку занедбанім, У саду полум'яно-осінньому. І, поранившись жалом шипшиновим, Немов веретеном із казки зачаклованим, Заснути вмить у чагарях розложистих У листі шерехкому, ледь вологому, Під стогони гілляк і плач пташиний. Лежати непорушно, аж допоки Весна цілунком сонця золотавим До вуст безживних раптом доторкнеться... Втім, в хащі ці навряд проб'ється промінь. Тож на вітрах стою в благій кофтині І рву шипшину у старенький кошик. І краплі крові котяться по шкірі ...
25 сен 2019 {68} / 1 фото /
* * *
Моє персональне лох-несське чудовисько Щоночі випірнає на поверхню Із порослої лататтям Зеленкуватої водойми снів. Довго моститься на подушці, Мов на пласкому, Об'їденому часом і хвилями , камені. І молочне світло Чумацького шляху Застигає важкими краплинами На слизькому зморшкуватому тілі. Моє персональне лох-несське чудовисько Поволі заповзає в мої видіння, Незграбно розриваючи, як брудне павутиння, Містичне плетиво сюжетів, Пожадливо висмоктуючи барви, вимикаючи відчуття. І ...
24 сен 2019 {58} / 1 фото /
* * *
Якби я була жінкою з харизмою, Для мене б не існувало жодних правил, Навіть правил дорожнього руху. Я би перебігала вулицю на червоне світло, Не користувалася зебрами і підземними переходами, Показувала б фак усім водіям, Які б намагалися робити зауваження, І триповерхово обкладала б їх... своєю харизмою. Якби я була жінкою з харизмою, Я б ігнорувала усі умовності. Я би з'являлася в ресторані зі своєю піцею, А у кав'ярні - зі своїм компотом. Я би влаштовувала скандали відвідувача ...
18 сен 2019 {71} / 1 фото /
* * *
Не пишеться. А крила кажанів Черкають, рвуть вологий аркуш неба. Надбитий місяць стерся, сполотнів, Розбризкав сяйво біле біля себе. Вже й перший холод. Вже чужі слова Морозяною глицею під шкіру. І шемотить геть висохла трава... Все перемнеться на полову сіру. Бо то ж не осінь. Просто сум і жаль. В гілляку вп'явся міцно лист лапатий. Тьмяніє зір потрісканий кришталь. Сповзає з пліч старенький плед картатий. Знов недопитий вистигає чай. Ліхтарний промінь знов сковзнув у чашк ...
17 сен 2019 {76} / 1 фото /
* * *
Відболіло літо, відхворіло. Відстогнало грозами. Згорбилося, згорнулося, замовкло В пожухлих травах придорожніх Листком пошарпаним зів'ялим. Вже вересень клеїть барвисті афіші, А отже, знову трагі-фарс осінній. Лиш сонячний зайчик тріпоче в долонях, Шукає ще рештки тепла.
10 сен 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Ніч розплескалась Сяйвом холодним. В щербатих чашах Ліхтарів чавунних Безсоння через край.
05 сен 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Стомлена жінка без віку і імені Осінь мою приміряє, Неначе міллю побитий Костюм карнавальний. Сережки вдіває важкі горобинові. Намотує шалик із листя на плечі. Неквапом крокує з моїм парасолем Алеями, вбраними в жовто-червоне. І гріється чаєм в порожній кав'ярні, І слухає дощ, що колись лиш для мене Проникливі вірші умів шепотіти... А я все дивлюся на неї з люстерка І риси знайомі шукаю даремно.
02 сен 2019 {107} / 1 фото /
* * *
Я навчуся колись і твоїх приручати драконів. Пити з їхніх долонь гіркувату тягучу печаль. Вимітати вітри із покинутих кубел і схронів. Видиратись нагору з порослих лісами проваль. Я колись приживуся у ватній фортеці хурдечі. Призвичаюсь босоніж блукати в розливах снігів. І драконячі крила мені огортатимуть плечі, Шелестітимуть стиха сумний стародавній мотив. Я колись опаную клинописи втрачених істин, Що пульсують, мов шрами, втискаючись в мертву скрижаль... Ну а поки-що стомлено ...
01 сен 2019 {95} / 1 фото /
* * *
Дрімають вітри У покинутих гніздах лелечих. Жабка мала Під намоклим листком поруділим Розгублена вкрай: Як же сталось, Що осінь наквакала?
30 авг 2019 {67} / 1 фото /
* * *
У снах моїх нетривких передосінніх Шугають, пищать кажани. Розпанахують темряву чорними крилами. Прилипають до шибки листками кленовими. Облітають додолу листами обгорілими. А вдосвіта я вимітаю попіл захололий І не збагну, чого боюся більше: Прокинутися чи заснути.
27 авг 2019 {78} / 1 фото /
* * *
Гілкою ламкою горобиновою Осінь в ранок кавовий постукала. Горошини ягід зашарілися, Зазирнувши в дім Крізь мокре скло.
25 авг 2019 {64} / 1 фото /
* * *
Серпень закотився яблуком червивим. Кволий промінь літа згас в сухій траві. На гілках розлогих ще синіють сливи. Та стежки до саду хибні і криві. От і павутинки заплелися в крони, Так залиті щедро жовтістю сивин. І вбирає ранок крапель передзвони. І холонуть роси в загравах жоржин. Вже гірчить повітря тугою й димами. М'ята і калина біля стріх в пучках. Наче циган сонцем, доля крутить нами, Водить манівцями, губить у світах. Час би голосити по-під тином зливам. Час хрустким ...
24 авг 2019 {76} / 1 фото /
* * *
Звикаю до нових парфумів, Нових обрисів, Нових стандартів. Вчусь носити закриті сукні, Вчусь читати лише з монітора І слова говорити солодкі, облесливі... Лиш ім'ям твоїм напівзабутим Не назвати б того, хто поряд, Не посіяти зерна надії У верлібрах моїх між рядків.
20 авг 2019 {67} / 1 фото /
* * *
Час обриває стомлені душі, Ніби листя намокле Із гілки осінньої. Шелестіння слабке Тоне в ґвалті воронячім.
17 авг 2019 {54} / 1 фото /
* * *
Думки злітаються, Немов метелики, На сяйво місячне І осипаються Із м'ятих аркушів Ледь теплим попелом. Безсоння. Безум. Безвіршів'я.
15 авг 2019 {65} / 1 фото /
* * *
Колись, коли буде Зовсім-зовсім не боляче, Я стану каменем - Великим сірим валуном при дорозі. І сонце здиратиме мою шкіру Промінням розжареним. І злива шмагатиме мою душу Налигачами намоклими. І вітер, стомлений від скитань своїх несходимих, Спочиватиме, згонувшись клубком біля мене. Колись, коли буде Зовсім-зовсім не боляче, Ти станеш вітром.
10 авг 2019 {59} / 1 фото /
* * *
Присмак вересня терпко-ожиновий. Тиша ранків - надбитий кришталь. Визріває сирами і винами Днів однакових вогка печаль. Десь вінки цибулеві під стріхами І в пучках ледь прив'яле зело... Гнуться долу гілки обліпихові. Жовтих ягід застигле тепло. Ще гарячі розплескано промені У полумиски мокрих латать. І мережать, сплітаються спомини, Літом бабиним в безвість летять. Бродить вітер дворами, стодолами, Рве на клапті затишок осонь І збирає губами схололими Крихти осені з наших ...
09 авг 2019 {58} / 1 фото /
* * *
Одного разу я випущу на волю Усіх своїх тарганів, сороконіжок і равликів І заведу собі динозавра - Неповороткого лінькуватого ящера Кольору вареної броколі. Він спатиме в моєму кріслі, Питиме з моєї чашки, Крастиме варення І тістечка з холодильника І час від часу писатиме вірші Без ком, тире і різних там двокрапок, Пропускаючи літери і апострофи. (В динозаврів свої правила пунктуації І власна орфографія). Він розмовлятиме з дощем, Колисатиме осінь у кігтистих долонях І іноді хов ...
01 авг 2019 {87} / 1 фото /
* * *
Коли я визбираю у лісі все До останнього напівзасохлого грибеняти І сама стану схожою На стару облинялу сироїжку-голубінку, Ліс заколише мене Шепотінням листя ледь теплого. Ліс приголубить мене Посеред осені неосяжної Під небом кольору крила голубиного...
27 июл 2019 {63} / 1 фото /
* * *
В твоїй долоні - Тепла павутинка Душі моєї. Тож тримай ніжніше Чи обірви Різким незграбним рухом. Злечу з тобою Чи на пил розсиплюсь...
26 июл 2019 {82} / 1 фото /
* * *
Літо нездужає, Схлипує листям пожовклим. Абрикоси з дощем перемішано.
26 июл 2019 {71} / 1 фото /
* * *
Життя котиться з гори У скрипучому тарантасі, Підскакує на вибоїнах. Роки з-під коліс, Як каміння, врозтіч.
25 июл 2019 {55} / 1 фото /
* * *
Вчора птахи прилітали померлі. Плавився місяць. Ріка голосила. Біль проростав із огиди і скверни, Лип до сорочки, сочився із тіла. Пір'я клубочилось, билося з вітром, Чорне, немов сторінки обгорілі. Ніч захлиналась неоновим світлом. Гаснули зорі. Думки попеліли. Ніби сновида, брела потім містом. У темряві танули вежі, садиби. Слід мій померлим мотлошило листом. У водах вітрин мертві плавали риби. Серед луски - спорожнілі зіниці. Здавалося: вклякну, лиш в них я погляну. Хол ...
21 июл 2019 {70} / 1 фото /
* * *
Завтра я пофарбую волосся в руде. Завтра я загорнуся, як в плащ, У липучий ранковий холод І вирушу назустріч невідворотній Непереможній самотності. Я блукатиму містом, Лісами, пустелями... Чи то ж суттєво? І піски обпікатимуть шкіру. І гілля вириватиме сплутані пасма. І пси кидатимуться під ноги З несамовитим лементом. І тільки серце моє До скону битиметься в унісон з твоїм. Але ми з тобою Про це нікому не скажемо.
19 июл 2019 {68} / 1 фото /
* * *
Замотуюся в дощ. Закочуюся в дощ. Заплутуюся в дощ. Дихаю дощем. Захлинаюсь дощем. Дощем витікаю крізь пальці. А вчора ще зайчиків сонячних Ловила люстерком посрібленим. А вчора ще проміння розкудлане У волосся вплітала. А вчора ще світло крізь штори лилось, Мерехтіло, розбризкувалося усмішками. А нині дощі все злизали дощенту, Розпатрали затишок, змили дороги. Загортаюся в дощ. Проростаю крізь дощ. Дощ пульсує у скронях. Дощ струмує з аорти.
17 июл 2019 {107} / 1 фото /
* * *
Якось ми зустрілись уві сні Незадовго до світання. Відтоді блукаємо ночами, Шукаємо одне одного. І прокидаємося втомленими.
16 июл 2019 {112} / 1 фото /
* * *
Зморшки на обличчі, Як рунічні знаки. Торкаєшся їх кінчиками пальців - Літописи поневірянь Читаєш.
11 июл 2019 {110} / 1 фото /
* * *
Ніч заблукала В щетині ялиновій. Світло зіркове Живицею Пахне.
08 июл 2019 {102} / 1 фото /
* * *
Він заходив у ту жінку, наче у річку, Прохолодну і тиху, Неглибоку, але напрочуд чисту І якусь беззахисно прозору. І вона змивала куряву і втому З його спраглого тіла. Відпирала зашкарублий подертий одяг. Загоювала опіки, подряпини. Розгладжувала зморшки і рубці. Заговорювала, вишіптувала, заколисувала. А він топив у ній свої жалі і гризоти, Найчорніший відчай, найнепроглядніший сум, Найтяжчі втрати, невихлюпнуті жалі... І знав, що колись вона Неодмінно захлинеться усім цим. І бо ...
07 июл 2019 {129} / 1 фото /
* * *
Прохолодне, аж колюче, повітря Обпікає пелюстки троянд зимними поцілунками, Зриває капелюшки з екзальтованих пані, Впивається в мої, не за віком оголені, плечі Шпичаками, скалками, голками. Кажуть, слід очікувати циклону з Арктики. А я почуваюся Гердою, Яка заблукала в квітчастих садах Жінки, що вміла чаклувати. Ніби й силуюсь бігти, Рятувати, рятуватися, А напрямку не згадаю, А стежки не віднайду.
06 июл 2019 {129} / 1 фото /
* * *
Просто жити за краєм всесвіту На скелястому непривітному узбережжі Океану забуття, В порослому мохом і пліснявою Похмурому будинку, Схожому на розчавлений шматок астероїда. Гойдатися у віковічних тягучих сутінках. Блукати захаращеними галереями І розсохлими рипучими сходами. Продиратися крізь пасма павутини І рештки ширм, балдахинів, завіс. Марно намагатися роздивитись У єдине підсліпувате вікно Бодай дрібку тьмяних зірок На пористому, наче губка, небі. А бачити вологий зеленкуват ...
05 июл 2019 {118} / 1 фото /
* * *
Я блукаю в сирих катакомбах, годую своїх мінотаврів. Мабуть, час з ними стати до бою, та не маю ні сил, ні снаги. Пліснявіють лаврові вінки. Затихають відлунки литаврів. Мов знамено, полощеться морок, і лоскоче вода береги. А хотілося в літо, як в ріку, увійти і плисти по траві. Та воно таврувало розпечену шкіру і палило мости. Та воно пеленало в тенета, не звестись, не піднять голови. Витягало всі барви, і сохли бутони, не спроможні цвісти. І ніколи мене не приймав розпашілий залю ...
28 июн 2019 {122} / 1 фото /
***
Бусел міряє літо важкими довжезними кроками. Розділяє його на відтинки від жаби до жаби. Спека б'є через край, застигає масними потьоками, Обпікає траву, виїдає чуття всі і зваби. Бусел літу тріскоче скрипучі свої серенади. Тихо зойкує в такт їм розсохла дупляста верба. Він шукає у літі рятунку, прихистку, розради. І шепочуть гілляки, й бринить недопита журба. Попри втому і відстані бусел вертається в літо. Розсікаючи хмари, долає кордони і час, Щоб топтати лугів росянисті пух ...
21 июн 2019 {86} / 1 фото /
* * *
Вітер гладить мою долоню, Водить пальцем по всіх розлогих Відгалудженнях плутаних ліній І твою там читає долю. Ніч в мої заглядає очі Пильно так, аж сльозиться небо, Аж моргають і мружаться зорі. І твій погляд вологий бачить. Зазирають мені у душу І знайомці, і перші стрічні, В кожну шпару, вузький закапелок. Там твоє відображення лиш. І так лячно мені від того Й трохи лоскітно. Чи минеться?
19 июн 2019 {131} / 1 фото /
* * *
Повня. Вечір хлюпає і повзе за край. Мряка накотилася вогка і густа. Хоч хапай до жмень її, хоч на кусні край. Та гірчать медами все ж спечені вуста. Темінь б'ється бабкою, аж дзенькоче скло. Вусібіч розбризкано зір бліді цятки. Обвиває, тулиться до стебла стебло, І рука тріпочеться від тепла руки. Відпалали, згаснули всі вогні суниць. Ніби попіл згарища, вистиг пух тополь. Як же рвучко кидала доля долілиць! Тільки вперто граємо кожне власну роль. Ще кровить несказане. Повня ...
18 июн 2019 {119} / 1 фото /
* * *
Десь там, на самому краєчку ойкумени, На межі між вчорашнім і прийдешнім День новий народжується, Постає з океану. І злизує вітер кришталики солі З його вологої шкіри. А тут, в загребущих лабетах міста, Дотліває задушливе надвечір'я, Відсапується перегрітою курявою, Пирхає ледь притлумленим жаром. І проступають краплини поту На його похилих раменах.
13 июн 2019 {121} / 1 фото /
* * *
Ти навшпиньки спинаєшся й тихо рахуєш до ста, Зазираєш в шпарину старої поштової скриньки. Ти ще твориш дива, ти, як дива, чекаєш листа Неважливо, від кого. Вмерзаються в раму сніжинки. А тобі ще так мало на смутках настояних зим. Ще про біль не нагадує шрам трохи вище зап'ястка. Ти вивчаєш цей світ, ти поволі зростаєшся з ним, І у тому, мабуть, найхитріша, найзгубніша пастка. Та тобі так далеко до крайок, околиць, межі. Ще виблискують сни, стиглі зорі тепліші і ближчі. Виграють ...
11 июн 2019 {123} / 1 фото /
* * *
Те кохання пізньоосіннє, Ніби яблуко підморожене. Наче й пружне, і кругловиде, Та під шкіркою - Тала вода.
10 июн 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Час збирати каміння, Рахувати курчат, Закривати гештальти... Дивлюся на гілляки, вітром покручені. Звідки ж стільки пустоцвіту?
10 июн 2019 {116} / 1 фото /
* * *
Вірші, наче яблука-дички, Неоковирні, терпкі, кислуваті. Це червиве, те репнуте, інше надбите У обпаленій серпнем пилюці. Їх піднімуть або розчавлять Чи пожбурять носком кросівка У облізлу траву придорожню. І огорне трава їхне тіло. І трава проросте їм у серце... Не згадати, в якому літі Хтось торкався мого волосся Й шепотів нісенітниці ніжні. І в гладіні лискучих луків Розчинялися наші сліди. І тоді ні рядка не писалось. Скрушно вітер гортав блокноти... А тепер тільки хмари й ...
06 июн 2019 {133} / 1 фото /
* * *
Просто так нерухомо сидіти, Врісши спиною в пружний стовбур, Прикриваючи гострі коліна Вогким дрантям похмурого ранку. Відчувать, як колюча глиця Рве тоненьку заношену сукню, Як кусюча руда мураха Лізе вгору по голій литці. Не зважати на стогін вітру, На круків страхітливі пророцтва І на те, що дзвінкі хвилини Опадають росою в траву...
05 июн 2019 {145} / 1 фото /
* * *
Червень частує жасминовим чаєм, Варить густе полуничне варення. Губить стежки у заквітчаних травах. Зваблює цнотою напіввідкритих Бутонів трояндових, ніжністю лілій... Лиш я дні рахую до першого снігу І в щебеті чую виття завірюхи.
04 июн 2019 {132} / 1 фото /
* * *
Так трапляється: сніг продирається в затишок снів Крізь розніжену сонцем траву тут, за крайкою травня, Де гойдається місяць на крилах вертких кажанів, Де відлунює туга густа, всеохопна, прадавня. Так стається: хурделі, змішавшись із пухом тополь, То ридають, то крутять в сумбурному рвійному танці. У схололі долоні врізаються лінії доль, Як малюнки морозяні, й зводить судомою пальці. Так буває: у слухавках виє, хрипить заметіль, І слова налипають, мов іній, лискучі, крижинні. А в ...
03 июн 2019 {119} / 1 фото /
* * *
Бісер шарудить, Наче опале листя В напівзабутих сквериках дитинства, Де жалібно квилить зламана гойдалка, Де лискучі каштани випадають Із напханих вщерть кишень. Бісер шарудить, Наче дрібні камінці під ногами На загублених стежках дитинства, Де охороняють щербатий фонтан Скам'янілі пошарпані жаби, Де від розталого пломбіру злипаються долоні і слова. Бісер шарудить, Наче кольорові цукеркові фантики, Наче невибагливі книжки-розмальовки, Новорічні листівки, Шкільні щоденники, ...
01 июн 2019 {113} / 1 фото /
* * *
Виполюю бур'яни власних спогадів. А вони чіпляються реп'яхами, Обпікають крапивою, Обплутують хмелем і повитицею. Проштрикують, подразнюють, роз'ятрюють. Лишають пухирі і подряпини на шкірі. І вростають у серце шрамами.
27 мая 2019 {104} / 1 фото /
* * *
Чомусь згадався клаптик мультфільма Про велике самотнє дерево, Яке ніколи ні на кого не чекало, А тому не почувалося самотнім. Знаєш, я вже майже навчилася бути тим деревом. У волоссі моєму звили гнізда хмари, А загрубілі обвітрені руки Вигнулися, достоту спотворені часом гілляки. Я призвичаїлася засинати під скавучання хурдель. Я розумію мову злив і розчерки громовиць. Я давно не боюся посух І не зважаю на буревії. І тільки, коли місяць уповні, До мене злітаються рядки не ...
22 мая 2019 {104} / 1 фото /
* * *
Збігає травень. Днів розмоклих вата. Безкрилий вітер грубий і рвучкий. І псячий холод... І собача м'ята Нам простягає ніжні гілочки. Чіпляє, в'ється, бризкотить лілово У геть закляклу росяну траву. І ще плететься, ще тече розмова, Та вже заключну писано главу. Якісь півкроку - і проб'ється літо Крізь цю липучу вогку каламуть. А нині - фраз порожніх оксамити. А нині - хмари сизий морок тчуть. І вже давно все сказано. Тихіше Гойдає місяць липа вікова. На ноги пнуться недости ...
22 мая 2019 {103} / 1 фото /
* * *
Повний місяць, проштрикнутий наскрізно Гостряками кривих гілляк, Хапає небо безживними губами, Кривавить сяйвом блідим. Обпливають свічки каштанів У шандалах з липкого листя. Квіт потьоком молочно-білим Заливає густу траву. А за шибкою два безсоння П'ють цей майже зотлілий травень. Осипаються, ніби попіл, Зграйки віршів на м'ятий папір.
22 мая 2019 {91} / 1 фото /
* * *
Стояти босоніж під дощем. Слухати його монотонні надокучливі мантри. Дивитись, як важкі кругловиді краплини З прощальним зойком Розбиваються об дахи, підвіконня, долоні. Як пружні прозорі струмені Шмагають по обличчю, сплітаються з волоссям, Сповзають, звиваючись, за комір і нижче, Сковують рухи, обплутують ноги і плечі Слизьким і липучим... Проростати крізь дощ. Вростатися в дощ. Зростатися з дощем. А хочеться туди, де вже не боляче. Та тільки райдуга розтанула.
22 мая 2019 {90} / 1 фото /
* * *
Ніч виходить із піни півоній, Немов Афродіта Із шумовиння морського. Мерехтять на оголеній спині Чи перлини, чи краплі роси.
22 мая 2019 {106} / 1 фото /
* * *
Обтрушені вітром Ледь прив'ялі квіти каштанові Тихо конають У дитячій пісочниці, Захлинаючись сонцем і курявою. А поруч ґелґотить, усміхається, Вібрує життя. Витирає шмарклі. Роздивляється комікси. Будує замки, ліпить пасочки. Відлунює віршенятами-лічилками. Колись ти називав мене Квіткою каштановою І все збирав крихти ніжності, В дитинстві недоотриманої. А тепер, певно, й імені не згадаєш. ... Ледь прив'ялі квіти каштанові Вмирають на дитячій долоньці. А довкруж стіль ...
20 мая 2019 {106} / 1 фото /
* * *
Поспішаю на побачення В сукні рожевій шифоновій. Простоволоса, босонога, По стежині в'юнкій, Шипшиновими пелюстками устеленій. А вітер обриває крильця Невагомого мережива. А хрумкі черепки крижин До крові в підошви впиваються. А реп'яшки сніжинок перших У скроні вмерзають сивинами. Поспішаю на побачення Із пізньою осінню...
14 мая 2019 {113} / 1 фото /
* * *
Вірші мої мертвонароджені, Наче пожухлі пелюстки яблуневі У сірій, просоченій сонцем, куряві. Хай вітер перебирає їх, Розтрушує, ворушить. Хай спрага висушує, Висмоктує, зморщує. Хай час перетирає на полову, Переминає на глину, Пересіває на попіл... Тільки ти не займай їх, Не руш, не торкайся. Не лишилося в них Вже ні шкіри, ні соків. Ні хрипіння, ні подиху І навіть болю. Порохнява пуста. Ієрогліфи долі на наших долонях Цікавіші. Навчитися б Їх прочитати.
14 мая 2019 {96} / 1 фото /
* * *
Не озвавсь, не спинив... Не впізнав звіддаля? Я тепер, ніби тінь, полохлива, химерна. В сірих зморшках лице, мов засохла рілля. Імовірно, запізно нам сіяти зерна. На орелях часу я була й не була. Ні листів, ні світлин, навіть обриси стерті. А у наших садах гнізда в'є омела І викохує там жовтодзьобиків смерті. У пожухлій траві тонуть подих і звук. Та надія, той біль - бляклий опад торішній. І віщує лихе розтривожений крук, І викльовує очі розгубленим вишням. Не помітив, не зг ...
11 мая 2019 {132} / 1 фото /
* * *
Виплакує небо печаль тисячолітню. І мокрі янголи в кущах бузкових Ховають задубілі крила. Зливається оперення із піною суцвіть. Розмито вщент шляхи, епохи, грані. І сад едемський, і сади земні - Все сшито наживо прозорими нитками. Вихлюпує небо свій біль віковічний.
09 мая 2019 {123} / 1 фото /
* * *
Почорнілі рештки торішнього листя Так схожі на обвуглені крила Паперових янголів. Небезпечна забаганка Рятувати метеликів Від вогнища лампад.
05 мая 2019 {125} / 1 фото /
* * *
Промінь злизує мряку росисту. В пил дорожній сльозять пелюстки. І верлібровий щем падолисту Засипає мої квітники. У легку павутинну мережку Облиняла плететься трава. Увивають роздовбану стежку Мертві стебла, безживні слова. Час безжально готує обжинки. Мерзнуть спогади в ініях літ. Крізь незайману білість сторінки Проростає рядків марноцвіт. Чимчикує весна-потороча, Мов старчиха, в лахмітті благім. І туманить полуда їй очі... Ні просвітку, ні болю, ні рим.
05 мая 2019 {130} / 1 фото /
* * *
Останній подих квітня Зірветься з губ судомних І у росі застигне, Як в бурштині комаха. Останній погляд квітня Сковзне з-під вій зелених І у грааль полине Розлого тюльпана. Останній порух квітня Ледь тіпнеться - і вклякне. Лиш крила кажанячі Хитатимуть крайнебо. А вранці травень трави Куйовдитиме ніжно, Блукаючи навшпиньках По сонному обійсті.
30 апр 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Ніч шкребеться у шибку Бузковою гілкою. Нерозкриті бутони, Мов зімкнуті губи. Кілька сотень мовчань, Слів, що ще не поранять, Не зростуться у вірш І не склеяться в спомин... Як же холодно В цьому хисткому беззвуччі! Навіть вітер не рушить Німотну пустелю. Темінь терпне, судомить, Розпалює ватру. Тільки всюди дими І ні іскри затишку. Ти заходь у мій сон, Наче в лагідну воду, Щоби змити весь біль, Пил доріг несходимих, Щоб розгладити шрами І зморшки дочасні, І лишити те ...
30 апр 2019 {205} / 1 фото /
* * *
Надокучливі липучі погляди Розлазяться по усіх її Опуклостях і вигинах, Ніби мурахи По нагрітому сонцем Сосновому стовбуру. Впиваються в шкіру Тисячами нагострених лез, Сталевих жал, Розжарених голок. Розтинають, обпікають, роз'ятрюють. Розривають на лахи одяг. Спутують ноги судомами. Іти крізь натовп, Не підіймаючи очей, Не розмикаючи вуст, Поки повзуть, сичать, зміяться Зневага і осуд, Поки пульсують, відлунюють у скронях Докори і прокляття. Не спочиваючи, не зупиняючись ...
28 апр 2019 {192} / 1 фото /
* * *
Закотившись у піну фіранок, Місяць грає сонату безсоння. І вібрують, відлунюють звуки, Ціпеніють рядками в блокноті. А коли гомінливий ранок Знов проб'ється пастельним смутком, Упадуть на подушку вірші Й нишком щезнуть В розливі світла.
24 апр 2019 {197} / 1 фото /
* * *
Він так скоро осиплеться - білий розніжений цвіт, І сухі пелюстки, ніби мертві розтоптані мушлі, Устелятимуть куряву, тихо стікаючи з віт. Ледь хитатиме вітер хмарини, у кронах загрузлі. Він так швидко спливе - мрійний квітень. Ще декілька снів - Й наливатиме сутінки серпень у келих троянди, Поглинатиме спрагло мелодії збуреих злив І низатиме з крапель в'юнкі мерехтливі гірлянди. Він так хутко розвіється - свят кольоровий пилок, І у стомлену затінь осель знов просочиться будень. ...
22 апр 2019 {229} / 1 фото /
* * *
Розділити б весну цю з тобою, Як ще теплий окраєць житній. Розчинитись у піняві вишень, У легкім передзвоні конвалій. Та дощі світ шмагають нещадно. І у гоміні крапель опуклих Нам вчувається шум листопаду І горіхів розчавлений хрускіт. Тож ми ділимо навпіл застуду, Ніби фрукт, бутерброд чи пігулку, І на м'яті настоюєм смуток, І лікуємо осінь чаями...
18 апр 2019 {104} / 1 фото /
* * *
Міряю ночі глухими кроками рим, Зважую на долонях, як яблука, Перестиглі безсоння. А за вікном хилитається місто І хлюпає світло молочне місячне. Повня.
18 апр 2019 {122} / 1 фото /
* * *
Ніч сповзає на землю абрикосовим цвітом - Невагомим, ледь чутним сном в молочному сяйві. Тускло зблискує місяць, у калюжі налитий, І висмоктує темінь всі відтінки, всі барви. Ніч викохує зорі, пестить в чорних долонях, Щоби вихлюпнуть потім у хитку глибочінь. Пелюстки вистигають на слизьких підвіконнях, Дотлівають на попіл, на завітрену тінь. Ніч розгойдує небо на розкрилених вітах, Загорнувшись у вату вільгих стомлених хмар. Спочиває на сходах, у хатах необжитих, Підслуховує ни ...
16 апр 2019 {124} / 1 фото /
* * *
Скалки сонця Пробиваються крізь асфальт І розсипаються квітом кульбабковим.
13 апр 2019 {137} / 1 фото /
* * *
Черпаю зорі Ківшем долонь затерплих. Світ - спрага нічна.
10 апр 2019 {109} / 1 фото /
* * *
Квітнуть фіалки в торішньому листі. Ніжно пелюстки торкаються смерті. Сині голівки до неба простерті. Дихають смутком світанки росисті. Котяться краплі по вигнутих стеблах, В сонних гущинах бринять несміливі. Вербам вітриська вичісують гриви І спочивають у променях теплих. Лиш розсікають крихкий напівспокій Крила пташині і ворона крик. І затихає десь там, віддалік Тупіт лункий наполоханих кроків. Слів недоречних лискучі лушпайки. Шерех слабий, не розчуть до пуття... Ніби л ...
09 апр 2019 {130} / 1 фото /
* * *
Вірші, як шрами, нерівні шершаві рубці. Перші суниці, мов згусток кривавий в руці. Сонячний промінь, пахкі чебреці у волоссі, Гомін дощів - все у щільні рядки заплелося. Вірші, як вістря, шпичасті, безжальні, тверді. Схлипують верби, і кола пливуть по воді. З віття похилого рветься, вигулькує птах... Все полотніє, все іній різьбить на полях. Вірші, як вигини, слів хитромудра фініфть. Те, що сочилось, волало, колись відгорить. Попелом сизим на нотний осиплеться стан. Вірші - лиш ...
07 апр 2019 {141} / 1 фото /
* * *
Уявляєш, як воно Носити в собі океан З усіма життями, З усіма таємницями І скелетами затонулих кораблів? Як не розлити його, не вихлюпнути, Не розсипати мулькими горошинами сліз? Уявляєш, як воно Тримати в собі світло Усіх маяків, смолоскипів І вікон, за якими на когось чекають? Як не загасити все те Випадковим порухом вій, Необережним подихом? І, коли сіль виїдає душу, Коли іскри засліплюють очі, Брести крізь одвічний морок Безкінечною розжареною пустелею, Не знаючи ні д ...
05 апр 2019 {142} / 1 фото /
* * *
Мокрі капелюшки гіацинтів Розцвічують ранок м'якою пастеллю. Лиже росу лякливий промінь.
04 апр 2019 {141} / 1 фото /
* * *
Вигрібаю, вимітаю, витрушую осінь Із усіх закапелків, закутків, западин. А вона налипає на граблі перепрілим опадом, Чіпляється до одягу сполотнілими бадилинами, Шарудить у кишенях половою. Заліковую, заговорюю, заколисую осінь В усіх сподіваннях, спогадах, сновидіннях. А вона хлюпоче хронічною застудою, Квилить непереборним, пронизаним дощами смутком, Манить за собою розпачливим криком птахів. Вичищаю, вилучаю, викреслюю осінь Із усіх забаганок, загадок, записників. А вона вис ...
04 апр 2019 {114} / 1 фото /
* * *
Ти забери мене в свої сніги, Розкішна зимо, біла повитухо, В тріскучий безум стиглої жаги, Де вітер шпичаками глиці дмуха У сполотніле зморщене лице... І обростає памороззю віття. Лиш той, кого чекала попри все, Нехай останнім променем насниться. А далі - пустка, ватна глибина, Ні болю, ні безсилля, ні надії. Так вправно холод висмокче до дна, Так ніжно іній помережить вії. І закружляє хуга, занесе Світ, де брела жахна душа безкрила. Лиш той, кого чекала попри все, Прост ...
30 мар 2019 {135} / 1 фото /
* * *
Допоки ми є одне у одного, Жмуток пліснявого похмурого неба, Яке нависає брудною павутиною, Ще не лякає нас чорнотою невідворотності. І зловісні круки, що рясно обліпили Придорожні хирляві дерева, Не викашлюють страхітливих гортанних пророцтв, Схожих на прокльони божевільного. Допоки ми є одне у одного, Не так нестерпно Блукати, ковзаючи між весною і осінню, Дедалі більше грузнучи у слизькому примарному позасезонні, Коли зима вже не циркулює в жилах Всеохопним розбурханим холодом ...
29 мар 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Дні у квітні стають лункішими, Галасливішим - птаство, люд. Пробиваюсь до тебе віршами, Як весна крізь торішній бруд. Невагомими і незримими На папір цибенять слова. Проростаю до тебе римами, Мов крізь опад м'яка трава. Вигинаюсь від вітру комою. Загрузаю в піску віків. Напівмаренням, напіввтомою Ти лишаєшся між рядків.
27 мар 2019 {122} / 1 фото /
* * *
Догоріла весна, як тонкий папірець. Визрів червень у травах осонь. І липкі полуниці у формі сердець Витікають у човник долонь. І плескає багряним крізь пальці, крізь час Стигле літо в нагрітий пісок. Визирають герані із вікон терас. Пінять барви дрібних пелюсток. Десь гойдається вітер на пагіллі, спить, Закрутившись тужавим клубком. І гортаємо ми попри біль, мимохіть Наших спогадів грубий альбом. І скидають тополі пуховий свій сніг, І у нім розчиняємось ми. Лиш розкраюють ...
26 мар 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Все складеться, повернеться, стане на круги своя. Віднайдуться слова ще, стріпнуться потріскані губи. Бовванітиме місяць, як біла холодна діра. І палатиме хмиз у старенькій облупленій грубі. Лопотітимуть хвищі, ламатимуть пальці гілляк. Десь, у нетрях горища, блукатиме, крадучись, протяг. Припадатимуть пилом в пучках звіробій, переляк. Ти куритимеш люльку, а я твій лататиму одяг. І шкребтиметься вечір, мов кішка, в забрьохане скло. І лягатиме в зморшки відсвіток вогню мимоволі. У ...
22 мар 2019 {182} / 1 фото /
* * *
Одного дня осінь неодмінно Висмокче нас до краплі, Висушить, як опале Шемотюче листя. Витопче, мов побиті морозами квіти. Змиє всі барви і запахи. Злиже останнє тепло. Але поки-що весна, І крізь тьмяні скелети Торішнього листя Пробиваються крокуси і кропива.
19 мар 2019 {133} / 1 фото /
* * *
У щебеті весен Шукаю осінь І чую крізь сон, Як облітає вологе листя В садах дитинства.
18 мар 2019 {102} / 1 фото /
* * *
Дівча загралось... Зранена весна Зі стовбурів пробитих юшить соком. В мілких калюжах - неба глибина. В бруньках бубнявих - вигини бароко. Дівча награлось... Шмат брудних снігів Вростає в землю, прориває рястом. Хлюпоче день, виходить з берегів. І ниже дощ лункі краплини рясно. Дівча догралось...Вишень білоцвіт Лоскоче, ніжить, в'яне на осонні. І цибенить із зашкарублих віт, І налипає на гарячі скроні. Дівча програло... Слів в'язкий кисіль. Кущів обдертих бляклі поторочі. І ...
17 мар 2019 {107} / 1 фото /
* * *
У бузковий наш присмерк шляхи всі снігами заметено. Де бурунився сад - ні пенька вже, лиш пустка німа. Павутиння років - недоладне обтіпане плетиво. Павутиння думок хилитає холодна пітьма. Закотилися спогади, зникли, мов яблука-паданки. На пожовклих світлинах тепер не впізнати облич. І обкльовує ворон години - важкі виноградинки. І плетуться, тремтять чагарі пообабіч узбіч. А колись ми брели крізь весну і на відстані дотику Слів складали узори, захмарні шукали світи. І вбирали но ...
16 мар 2019 {182} / 1 фото /
* * *
В царстві щебету й пелюсток Почуваюсь зіщуленим чурбаком. Мертвоквіт.
14 мар 2019 {153} / 1 фото /
* * *
Топчуть зливи підошвами босими Жовтих днів шемотючі латки. Нам не вибратись, певно, із осені, Не розплутать тенета хисткі. Ці прозорі нитки павутинкові На волоссі, на пальтах, в словах. Нам тремтіти двома бадилинками На пронизливих рвійних вітрах. Нам тинятись тісними алеями, Пити похапцем вистиглий чай. Нереальними мріти ідеями, Поки жовтень сповзає за край. Поки небо холоне, хмурнішає, Шелестить, осипається час... Ми в цю осінь вростаємо віршами, І вона роспускається в ...
13 мар 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Безжальна осене, ну от я і прийшла. Бери мене, викохуй чи висушуй. Вистужуй рештки літнього тепла. Опалим листом перетрушуй душу. Безжальна осене, я тут така, як є, До кожної западинки, до рими. В чіпкі тумани ти вдягай мене І напувай гірким ядучим димом. Безжальна осене, тримай мене міцніш Розплетену, розпатрану, розкуту. Допоки б'ється і пульсує вірш, Нестиму пізню болісну спокуту. Ще щось шамкоче, пінить ще трава, Ще пахне ніч грибами, деревієм. Безжальна осене, лиш тим ...
12 мар 2019 {119} / 1 фото /
* * *
І мене вже уранці злякалось, поглянувши, дзеркало. Сіра пляма лиця розповзлася в липучій імлі. Осипаються дні із глумливо-розпачливим дзенькотом. Березневі сніжини вмирають, торкнувшись землі. І моїх вже сивин не струсить, не сховати під фарбою. Та й хіба зафарбуєш всі шрами, що має душа? Я поволі стаю незугарною вредною бабою. Кривить репані губи вертлява порожня олжа. І мене вже спіткала рипуча незатишна старість. Щільне плетиво зморщок. Судин варикозне звиття. Розливається вто ...
11 мар 2019 {114} / 1 фото /
* * *
Колись ця осінь мене звоює. І я в шорсткі упаду долоні, Як плід, що мружився на осонні, Як цвіт, пошарпаний вітродуєм. Колись ця осінь мене підкорить. І я в лискучім загрузну листі. І я вплету у думки імлисті Колючих зір шпичаки прозорі. Колись ця осінь мене здолає. Я похилюсь, опустивши очі, В безладне віття (хай залоскоче) Під цим беззахисним небокраєм. Колись ця осінь мене ще втішить. І я полину в ледь чутний шепіт Крізь крик пташиний, крізь зливи клекіт В крихку, спов ...
11 мар 2019 {154} / 1 фото /
* * *
Час поступово Задмухує нас, Ніби свічки На іменинному торті. А за вікном Вперто розплескується весна. Отже скоро каштани перетворяться На гігантські канделябри. І розноситимуть вітри Сизий попіл Згаслих пелюсток.
09 мар 2019 {119} / 1 фото /
* * *
"Не проспати б весну", - Думаю, вмощуючись на продавленому сидінні В пошарпаній маршрутці. "Наступна зупинка - березень", - Повторюю, на мить стуляючи повіки. ... Підхоплююсь від пронизливого протягу І виходжу... в осінь. Дощ перебирає насичене вологою Опале листя. А парасолька моя десь удома.
06 мар 2019 {136} / 1 фото /
* * *
Весна виходить з берегів, Розливається пташиним щебетом, Продряпується невпевненими паростками. А я все глибше грузну в грудень. Перші сніжинки м'яко сідають на волосся. Смолисті ялинові лапи обіймають за плечі, Огортають, затуляють, заговорюють. Напівмантри, напівколискові... Білий записник зими, У якому немає ще ні наших слідів, Ні круків, ні бруду розбурханого середмістя. Неосяжна сліпуча чистота. І все ще може відбутися, І всі ще можуть зустрітися...
06 мар 2019 {125} / 1 фото /
* * *
Проміння, що проникає в кімнату Крізь заплутане плетиво гілок, Крізь подвійні шибки І розламані жалюзі, Висвітлює всі шрами і зморшки На твоєму обличчі. І так хочеться їх торкнутися, Ледь відчутно, самими кінчиками пальців. Але ще можна терпіти, І ми терпимо. Проміння, що розливається по кімнаті, Проміння, що стрибає по стінах Неслухняними сонячними зайчиками, Висвітлює всі ластовинки, Розбризкані по моєму обличчю. І так хочеться, щоб ти їх торкнувся, Так хочеться відчути ...
05 мар 2019 {144} / 1 фото /
* * *
Пані Валевська живе у кімнаті із видом на цвинтар. Цвинтар старий, там давно не хоронять, Та все ж бо... В неї на вікнах герані, Смішний килимок у вітальні, А у креманці - до чаю тягуче повидло. А щосуботи до неї заходить сусід із квартири навпроти Випити чаю, зіграть в доміно, Розказати новини Або почитати газету В рипучому кріслі. І пані Валевська завжди позичає свої окуляри. Від пані Валевської смаженим пахне мінтаєм. На ній - облинялий халат, панталони з начосом. ...
03 мар 2019 {166} / 1 фото /
* * *
А мені б хай зима ця стелилась, тяглася довіку. Хай би кволе проміння точилось крізь марево хмар. Тамували б жагу всеохопну, нуртуючу, дику У заметах вітри. Ледь скрипів би принишклий ліхтар. А мені хай би сніг, ні, не падав, а хлюпав, як злива. Хай би в грудку пухку позбивались однакові дні. І морозила б вікна розложиста папороть сива, І купальське багаття тріщало б до ранку вві сні. А мені б хай рипіло, гуло у крижинному лоні. Хай би місто здавалось порожнім лелечим гніздом. ...
01 мар 2019 {138} / 1 фото /
* * *
Напіввідкриті дзьобики Переляканих підсніжників Прокльовуються крізь перетлілий опад. Сни про березень. Кволий промінь на горіховій шкаралупі.
01 мар 2019 {156} / 1 фото /
* * *
Наш фатум - чекати. Місити глевкий затуманений берег Слизькими підошвами стертих сандалій. Черпати безсоння ківшами долонь. Дивитись, як плине, гойдається місяць - Достоту окраєць розмоклого хліба. Наш присуд - чекати. Всиляти мулькі обважнілі хвилини В барвисті гердани, в м'які гобелени. Здираючи пучки, стираючи шкіру, В'язати в єдине колючі стеблини. Робити вінки й сорочки з кропиви. Наш вирок - чекати. В обвітрених вежах занедбаних замків, На тихих околицях селищ, містечок ...
24 фев 2019 {105} / 1 фото /
* * *
Люди, душі яких тепер обживають вирій, Лишили мені стільки світла, Що воно й досі пульсує, Виграє сонячними зайчиками, Поки м'яке оксамитне листя Встеляє останні, ще теплі, сліди. Люди, що переступили за обрій, Лишили мені стільки музики, Що вона й досі заповнює слова і речі Ніжним дзенькотом росяних конвалій, Поки в тужливих завиваннях вітру Розчиняється відлунок ледь чутних голосів. Люди, що помандрували по райдузі, Лишили мені стільки барв, Що вони й досі розплескуються бу ...
23 фев 2019 {114} / 1 фото /
* * *
Ця осінь квилить, заповзає в авта, Будинки мастить в беручкий туман. Жаска, розмокла, спогаду не варта. Десь розгубила гордість і талан. І погляд цей засліплої розпуки, Де застига роз'ятрена блакить... До нас ця осінь простягає руки, І їх ніхто не взмозі відігріть. Сидить нікчемна з нами у кав'ярні. Вовтузить в чашці найтемніший сум. Слова, як дощ, пливкі, холодні, марні. В них пустоцвіту відбринілий шум. Підтоптана, обдерта, безпорадна Ця напівжінка чи напівмана. Ховає в ...
22 фев 2019 {117} / 1 фото /
* * *
Осучаснені клони прабабусиної вишиванки Заповнюють по вінця ятки і бутіки. Крокують подіумами, Кам'яніють і клякнуть на графіті та муралах. Дурнувато кліпають з капотів авт, Сімейних трусів, собачих нашийників... Виблискують шовками, тріпотять шифонами. Оздоблені перлами, розцяцьковані стразами Вони ніколи не чули рипіння Розсохлої, побитої шашелем скрині, Вони ніколи не знали тепла старечих долонь, Що ретельно розгладжують кожну складочку, Ніби сторінку власної минувшини... Червоні ...
19 фев 2019 {154} / 1 фото /
* * *
В одному з наступних життів Я постану деревом у вогкій гущавині Не понівеченого цивілізацією пралісу, Де навіть вітер ходить навшпиньках, Боячись розтривожити розлитий Серед пухкого моху І грубезних прошарків сухої глиці Лінькуватий сонливий спокій. Я буду сосною чи ялиною - байдуже. Аби лиш не осикою, Щоб не труситися до скону в пропасниці. Тумани дріматимуть у моїй колючій кроні, А сонячне проміння стікатиме живицею По теплій шкірі-корі. А ще там обов'язково будеш ти. Бо хіба н ...
18 фев 2019 {114} / 1 фото /
Майже присвята
Колись я напишу на нього Тисячу і одну пародію. Світ від цього не зміниться. Ми від цього не змінимось. Лише я відчую себе безкрайою Безживною пустелею, Але з часом це мине. Тисячу і одну пародію Колись Обов'язково. Але поки-що пишу верлібри про падолист (І верлібрів, і падолисту він не любить) І спостерігаю, як обмерзлий вуличний ліхтар Наповнює рештки ночі Каламутним світлом.
15 фев 2019 {127} / 1 фото /
* * *
Я стомилась бути логічною. Я так хочу в твої долоні, Хоч пір'їною білого птаха, Хоч сльозою бурульки останної. Непотрібна і недоречна, Тільки б трохи тепла відчути Й шелестіння осіннього лісу. Ледь торкнутись засмаглої шкіри Хай крізь біль, крізь крижинний холод, Крізь пітьму, що так міцно стискає. Несміливий легенький доторк... Я стомилась буть із собою. Я стомилась бути собою. Я стомилась бути. Я хочу У долоні, наповнені сонцем.
15 фев 2019 {141} / 1 фото /
* * *
Зима освідчується нам у коханні, Щедро сиплючи білі пухкі валентинки. А ми, невдячні, струшуємо їх з пальт, Обмітаємо з чобіт І рахуємо дні до березня, Зігріваючи чаєм свої зачерствілі серця.
14 фев 2019 {113} / 1 фото /
* * *
Рядки віршів, яким не судилося бути дописаними, Блукають імлистим потойбіччям нашої пам'яті, Немов невідспівані душі. Намагаються випірнути на поверхню, Аби ковтнути дещицю повітря Чи вчепитися в ламкий сонячний промінь. Але збиваються зі шляху І лишаються вештатись тісними закапелками. Послизаються на сходах, втрачають рівновагу. Зіштовхуються з іншими напіввіршами-напівпримарами. Сплітаються з ними в хімерні конструкції. Обростають мушлями і камінцями Недоречних слів та невдалих ме ...
14 фев 2019 {112} / 1 фото /
Кава з присмаком осені
Спробувати уявити, що все, як раніше, Що цей раптовий непроглядний снігопад Змиває зморшки, розгладжує рубці І заколисує час, уповільнюючи хід подій, Маскуючи буденну зміну декорацій. Спробувати уявити, що насправді Тобі ще не байдуже, як мене звуть і звідки я простую, Що найголовніша зустріч у моєму житті ще не відбулася, А вікопомні душевні рани Не кровоточать і не болять у сиру погоду. Дивитися разом виставу двадцятирічної витримки. Обмінюватися поглядами у затишній напівтемр ...
13 фев 2019 {210} / 1 фото /
* * *
Тиша заспаних вулиць рухома, жива Ллється в дім крізь фіранкову шпарку. Опадають на аркуш достиглі слова, Ніби листя в осінньому парку. Із хрипким шарудінням скінчивши політ, В темну безвість втрапляє рядок, Мов наповнений сонцем ламкий буйноцвіт Між пожовклих вмира сторінок.
11 фев 2019 {112} / 1 фото /
* * *
Їй би бігти чимдалі, вгрузати, губити стежки, Роздирати одежу, збивати до крові коліна. Тільки він її воронів здавна годує з руки. Тільки він є та сама остання її соломина.
09 фев 2019 {129} / 1 фото /
* * *
Мій драконе, одвічний розраднику, страже думок, Я до тебе прийшла заживляти скривавлені рани В твій занедбаний всесвіт, де мертві зіниці зірок Застеляє полуда, де плинуть лілові тумани. Ти мене не спитаєш про зустріч на звивах доріг, Лиш тихенько огорнеш крилом найніжнішого смутку. І так м'яко лягатиме перший розчулений сніг, Убиратиме в біле душі задубілої пустку. Буде так, як раніше, стрімкий полум'яний політ, І теплом бурштиновим твій погляд всі вигоїть сльози. Нездійсненних н ...
08 фев 2019 {158} / 1 фото /
* * *
Десь, на самому денці липучих безсонь Розкошлатилась темінь пухка, як спориш. Мов рипучого хмизу чекає вогонь, Ти чекаєш на мене. Чи мариться лиш? У задушних сплетіннях студених мовчань Пил погаслих зірок осипається з гілки. Як чекає на промінь скуйовджена рань, Ти чекаєш мене. Чи то видиво тільки? У грубезних заметах зіщулився світ. Набивається в очі дрібна порохнява. Так пожадливо птаство зліталось на глід... Ти ще прагнеш до мене... Чи то все уява Нам малює, що ми поринає ...
07 фев 2019 {128} / 1 фото /
* * *
Обійняти свою ялину І заснути під хрускіт снігу, Під ледь чутне хрипке шепотіння До сивин перемерзлої хвої, Під слабкий напівскрип-напівстогін Чи гілляк, чи самотнього крука. До судом обхопити стовбур, Притулитись затерплим тілом, Поки зимний суворий вітер Розстібає, зриває одяг, Поки білий колючий холод Обпікає оголену шкіру. Загорнутися в хвилі тиші, Чи то пак льодового мовчання. Бо вже годі - не докричатись Ані римами, ні сльозами. Та й вуста геть бліді і безкровні, Та ...
31 янв 2019 {125} / 1 фото /
* * *
Мерзлі яблука на скоцюблених від снігу гілках - Блякло-коричневі зморшкуваті грудочки, Так схожі на потріскані горбки затверділої глини, На зібгані рештки непотрібного обгорткового паперу, На брудні клапті заплутаної чи то паклі, чи вовни, На задубілих мертвих горобців... А хтось вважає, ніби яблука на снігу - То красиво.
30 янв 2019 {121} / 1 фото /
* * *
Народини вірша, ніби двобій: І крик, завмерлий на найвищій ноті, І перша кров на льолі сніговій Густа і синя, як рядки в блокноті.
20 янв 2019 {117} / 1 фото /
* * *
Він збиратиме хмиз По окрайцях промерзлих узлісь, В захаращених пащах ярків, Вдовж галяв, що взялись чагарями. Тріскотливе лозиння, Хирляве, рипуче, криве Він ладнатиме в купки, В'язанки, важкі оберемки. А вона обійматиме стовбури сплячих дерев, А вона колисатиме віття, пошарпане вітром. Шепотітиме ніжно напівмолитви-напівмантри, Відбиватиме пальцями ритм на сосновій корі. Їй би тільки, мов гілка, Схилитись йому на плече, Ледь торкнутись чола, Щоб теплом змить вкарбовану втому. Т ...
20 янв 2019 {131} / 1 фото /
* * *
Там, за вікном, намальовані кажани Граються з повним місяцем, ніби з опукою. Шарпають крилами його пухирчасту губчату поверхню. Пітьма визріває, накочується хвилями. Там, за скрипучою розгойданою брамою Вітер хлюпає по коліна в калюжах, Спантеличений раптовою відлигою. Пласкі човники крижинок хилитаються в каламутній воді. Там, за околицею міста, січня, Просолених доріг, перебитого на попіл неспокою Сіруватий кавалок поля Зростається з облямованим лісами овидом. Тут, у тісні ...
20 янв 2019 {123} / 1 фото /
* * *
Можливо, десь там, у найдальшій далечі, За найнеприступнішими горами І найбездоннішими западинами Є місцина, де мешкають душі Загиблих дерев і подарованих квітів. Вони розгойдуються в унісон з вітром, Струшують з пелюсток, стеблин, вітів дзенькотливу росу, Лоскочуть просякнуте сонцем повітря Блискучими соковитими листками. Шелестять лиш їм одним знайомі мелодії. Безпросвітними, безсонними ночами Відлунок того плескотіння, того шереху, того співу Долітає до наших осель. І тому ...
31 дек 2018 {142} / 1 фото /
* * *
Ти виходиш в нікуди, і сніг загортає сліди У нечесану вовну, кучмату і трохи вологу. Розпливаються лиця, мов кола гладінню води. І зализує хвища розбиту дощенту дорогу. Ти виходиш, і двері не стогнуть, не рвуть із завіс, Тільки тиша м'яка обіймає і тисне на плечі. Проростають будинки - цей дивний безлистий праліс - Виринають, вигулькують й знову зникають в хурдечі. Ти бредеш у сліпучу, на болю настояну біль Крізь залюднену безвість, бліда мовчазна потороча. Розіграло життя свій ...
27 дек 2018 {141} / 1 фото /
* * *
Усе не те, не з тими, шкереберть... Як в мерзлу шибку шкарубкими пучками, Шкребуся в сон про скошену траву, Сонату сонця в сонмищі сосновому. Про ліс, тепло, листків лискучих лет Листівки літа адресатом спалені. Шкребуся в сон. Впусти мене, впусти. Я тінь, вітрами зимними обпечена.
04 дек 2018 {137} / 1 фото /
* * *
Колись цей суцільний, навальний, лавинний верлібропад Зупиниться, вщухне, вичерпається. І випірнуть на поверхню, Вигулькнуть з безвісті, Проб'ються, пробуравляться рими. Вчепляться в папір тоненькими корінцями-лапками. Видряпані кульковою ручкою на білому аркуші, Наче сині вузли судин на старечій шкірі, Набрякнуть, розбрунькуються, проростуть Рівнесенькими рядками силабо-тоніки, Мелодійними,милозвучними, плавними, Уквітчаними хореями, анапестами, амфібрахіями... Так, колись цей верлі ...
25 ноя 2018 {111} / 1 фото /
* * *
Ми просто сон. Коли промерзле місто Розплющить очі І в скляних зіницях Відіб'ється тонке проміння жовте, Від нас, напевно, й сліду вже не буде. Ми - марення, Шептання гарячкове, Химерний витвір хворої уяви. Коли довкруж розвидниться Й крайнебо заюшиться рожевим, То й серпанку від нас напівпрозорого не стане. Оптична ми ілюзія, омана. Та поки ще не зайнялось світання, Дві постаті, пошарпані вітрами, Два силуети в сутінковій мряці Кудись бредуть уздовж спустілих вулиць. Чи т ...
25 ноя 2018 {119} / 1 фото /
* * *
У твоїх загубитись віршах. В них зануритись, закопатись, Як в ще тепле опале листя, Що мигтить жовто тлінним глянцем, Шарудить і шепоче рими Під підошвами стертих мешт. Захлинатись твоїми віршами, Мов тремким хризантемовим пухом, Відчувати на піднебінні Гіркоту пелюсткового смутку І твої невигойні печалі В намистинах промерзлих слів. У твої загорнутися вірші, Ніби в плед чи в старезну ковдру. Обпікаючись, пити какао І тулитися до батареї, І дивитись, як циркулює Сторінками ...
22 ноя 2018 {213} / 1 фото /
* * *
Дівчинка твоя Вчиться дихати - Впускати в легені цей колючий незатишний вечір, Що роздирає до крові вуста Гострими скабками перших сніжинок, Що впивається в піднебіння крихітними лезами паморозі, Лишаючи болючі чи то порізи, чи то опіки. Дівчинка твоя Вчиться дихати - Ковтати, розплескуючи, цей сипкий збайдужілий час, Що збігає з тріскотнею, шипінням по оголеній шиї За комір, натираючи шкіру, Вислизає змією, сповзає туманом. Дівчинка твоя Намагається пересуватися Простором, ...
22 ноя 2018 {144} / 1 фото /
* * *
Це безсоння поділено на двох, Точніше, розламано навпіл, Ніби зачерствілий житній окраєць, Ледь присолений дрібкою зір. Ми смакуємо ним обережно, Наче боїмося розкришити, розсипати. Немов прагнемо всотувати його запах, Відчути текстуру, намацати крупинки й западинки... А десь там, за вологим квадратом шибки, Місяць новий народився Спантеличений і самотній В чорній піні зім'ятих пелюшок. Так розгублено дивиться в безвість. Як плачем, захлинається сяйвом. І ми знаємо: Направду то ж ...
22 ноя 2018 {125} / 1 фото /
Несостоявшееся буриме
Отбросить ли, принять как данность... Твоё отсутствие в космическом хаосе осени Обнажает пустоты, облекает в оболочку тайны Лохмотья листьев, лохмотья душ, Истерзанные ветром, истрёпанные ожиданием. Дефицит тепла и света, Недостаток потенциала и надежд на небанальный исход. Разбудить в себе писаку-рифмодела, Выдавить пару строчек Или просто слушать, как тишина Стекает по медным трубам, Сосудам - любым полым предметам? Если пустота - это твоё отсутствие, То что такое полнота, наполне ...
03 ноя 2018 {126} / 1 фото /
* * *
Заблукавши в лабіринтах твого почерку, Можна навчитись долати Моїх мінотаврів.
03 ноя 2018 {135} / 1 фото /
* * *
Твої долоні пахнуть лісом, Шерехкі і теплі, Наче просочена сонцем соснова кора. В них хочеться сховатись і заснути. Відгородитись ними, затулитись Від пам'яті, від шалу, а найбільше - Від вогнищ, на яких палає осінь. А у дитинстві, навпаки, летіла Я до багаття, ніби той метелик, Тому волосся геть просякло димом І попіл назавжди присипав скроні. А нині уникаю ватрищ... В мене в домі Блукає протяг. А в холодній грубі Вже оселились знахабнілі миші. Я все мандрую, все біжу, тікаю, Вт ...
03 ноя 2018 {132} / 1 фото /
* * *
Та, від кого ідеш на чотири вітри, Просто вітряна жінка в лахмітті, підшитім вітрами. Хочеш, згадку про неї до щенту зітри. Хочеш, в серці носи всі її зневіряння і шрами. Їй давно вже не мариться відблиск червоних вітрил, Лиш волання вороняче й гальки приглушений хруст. Заплітаються в коси послін і гнучкий дев'ясил. І слова, як піщинки, з обвітрених сиплються вуст. Говорити на вітер, доріг розгортати сувій. Голомозі дерева обабіч зарослих узбіч. Їй за брата віднині гарячий ...
03 ноя 2018 {134} / 1 фото /
* * *
Ця осінь пасує до наших хронічних безсонь, Важких ліхтарів, що промінням врізаються в душі. Вмерзається тиша в потріскану шкіру долонь. Бубнявіють вірші безкровні, хирляві, недужі. Цей вітер пасує до наших одвічних блукань В трьох соснах, по колу, крізь хащі, дощі, манівцями. А спиці підборів мотлошать, мотають туман. І тулиться місяць безживним обличчям до рами. Цей напій пасує до наших нечастих розмов, До чоток, чекань, рвійних рухів, невпевнених кроків, До плетених шалик ...
03 ноя 2018 {116} / 1 фото /
* * *
Собирая по капле осень, Как рябинную боль, на нить, Заплетая туманы в косы, В дотлевающий сумрак плыть По изгибам пустых проулков, Где стекают закаты с крыш, Где каштаны, срываясь, гулко Превращают в осколки тишь. Запах сырости, яблок, хвои. Вольность рифм в стихотворной строфе. В тень аллеи скользнули двое. Два листка на примятой траве.
03 ноя 2018 {134} / 1 фото /
* * *
Листоплин. Листохід. Листогін. Листограй. Листодзвін. Листохрип. Листовир. Листочас. Листосвіт. Палючо жовтим простір занавішено. Стежки шумливим шерехом застелені. Ми вдвох на відстані листка злетілого Бредем крізь місто, у вітри загорнуте, До болю рідні, осяйні, окрилені. Віднині осінь - оберіг повічний наш.
03 ноя 2018 {151} / 1 фото /
* * *
Її не стане непомітно і тихо В кімнаті геріотричного пансіонату На околиці міста, Де і життя таке ж прохолодне і сіре, Ніби води біблійної Лети. Коли промінці осіннього сонця Згасатимуть в її очах, Ти питимеш чай вдома на кухні І наймолодша онука розповідатиме тобі Свої дівчачі секрети. Аж раптом у прочинене вікно Влетить пожовклий яблуневий листок І м'яко сяде в твою долоню. "Звідки?" - здивуєшся ти, Адже поруч немає яблунь, А надворі таке яснозоре безвітря. А потім відчуєш: Жі ...
02 ноя 2018 {146} / 1 фото /
* * *
У тобі забагато сонця. І воно розтікається по шкірі, Як живиця по шерехкій сосновій корі. Іскриться в очах незгасимими промінцями усмішок. Стрибає довкруж пустотливими зайченятами. У мені забагато дощу. Він стікає за комір Тоненькими звивистими цівками. Переповнює погляд невигойною осінньою тугою. Вихлюпується в світ калюжами недолугих текстів. Ти кажеш, що обличчя моє солоне, як море, І линеш до мене з одвічних доріг несходимих. Бо невесело сонцю без моря. Бо не треба б ...
04 авг 2018 {143} / 1 фото /
* * *
Так затишно у тебе на плечі. Шумує ніч дощами зорепаду. Збирає вітер зграї хмар в ключі. Бринить роса на гронах винограду. Так тепло загорнутись, наче в плед, В п'янливу млість, настояну на травах. Ліхтарне світло липне, ніби мед, Сповзає і в пелюстках мре опалих. На крайці літа горнеться листок До вуст палючих, мов мотиль до свічки. Із поруділих схилених гілок З хрипким відлунком облетіли дички. Алея вже зелений стрій втрача. Вологих крон палають кумачі. Ця осінь - наполо ...
04 авг 2018 {130} / 1 фото /
Дощовий брахіколон
Дощ. Джаз. Прощ Час. Хвиль Рик. Біль. Крик. Сум. Грім. Струм Рим. Зтлів Шов. Слів Кров. Фраз Рій. Час Мрій. Час Прощ. Спас. Дощ.
04 авг 2018 {129} / 1 фото /
* * *
Літопис літа. Літепло. Листок Лякливо ластиться, лоскоче, липне. Лазур латають латки ластівок. Лунає, ллється лепетання липи. Ліловий ліс лапатих люпинів. Левкоїв лиск. Лавандова лавина. Легенький легіт, лагода ланів. Латаття ляск. Лагуна лебедина. Лямівка луки - лахи лободи. Ламке лабуззя. Лантя лопушини. Літопис літа... Лірики лади Ладнати липень легковажно лине.
04 авг 2018 {182} / 1 фото /
Рік у синквейнах
* Січень Втомлений, захриплий. Завиває, кашляє, сніжить. Опадає пожовкла глиця вчорашніх свят. Віхола. * Лютий Набурмосений, непривітний. Хмариться, хмуриться, наїжачується. Цятками снігурів гілля заюшено. Скипень. * Березень Розчулений, сентиментальний. Хлипає, сльозить, співає. Соком холодним кривавлять берези. Льодохід. * Квітень Променистий, тюльпановий. Розбруньковується, гріється, пустує. Повінь абр ...
04 авг 2018 {125} / 1 фото /
* * *
У багатті кленової крони Палить вітер верлібри про літо. Розгорається жовтень.
04 авг 2018 {140} / 1 фото /
* * *
В поруділу від спеки траву Серпень струшує зорі, Наче яблука. Спасівка. В росах остиглих Купається вечір, П'є із трояндових келихів Втому. Медом і м'ятою пахнуть долоні. Листок пожовтілий зірвався за комір. І нам ще брести по квітчатому літу, Та в поглядах - відблиск осіннього неба.
04 авг 2018 {110} / 1 фото /
* * *
На вистиглий попіл Купальських багать Сипле вітер зів'ялі пелюстки Із вінків недоплетених... Так тоскно після свята.
04 авг 2018 {135} / 1 фото /
* * *
Цей липень, напевно, З присмаком вересня. Абрикоси грибами пахнуть.
02 авг 2018 {142} / 1 фото /
* * *
Наче опуклий перестиглий плід, Вечір шубовснув у затихле, Зморене спекою місто, Розбризкуючи зорі, ніби краплі липучого соку. Цівки густого ліхтарного світла Струмуюють, ллються в придорожню куряву. Волохата незграбна пітьма Обіймає за плечі запізнілих перехожих, Облизує верхівки дерев і маківки храмів. Насідає, навалюється на будинки. Розтікається по вікнах. Заповзає в кватирки, шпарки, замкові щілини. І підслуховує колискові. І підглядає наші сни.
02 авг 2018 {160} / 1 фото /
* * *
Вірші трапляються похапцем, Мимохідь між осінніми протягами, Опівнічною кавою та нагальними справами. Просковзають, ніби стидаючись, У задушливе, вщерть набите Метушнею і клопотом будення. З'являються під гучне сопіння чайника, Тріскотню цвіркуна чи жалісне скавучання вітру Розпашілі, захекані, трохи скуйовджені. Їм затісно в нотатниках. Їм лячно в шухлядах і на полицях. Їм не пасують жодні рими, А будь-яка спроба запхати їх в рядки і строфи Приречена так і лишитися марною. Спонтан ...
02 авг 2018 {175} / 1 фото /
* * *
Розбурхана, розпусна, розпашіла, Розніжена, розвінчана, розкута. Безсонна, безневинна, безсоромна, Безумна, безпорадна, безтурботна. Без міри, без минулого, без віку. В самій сорочці по росі босоніж. З вінком зів'ялим в сплутанім волоссі. Без напряму, без відліку, без віри. Спиняй її, тримай її, бери Розкрилену, розвітрену, розкішну. Розбиту на скалки, Посталу з праху. Піднось її і владарюй над нею. Голуб, горнися, розчиняйся в ній.
31 июл 2018 {169} / 1 фото /
* * *
Черешні чорними очима Пропекли ніч. Достиглі зорі Виблискують у вогкім листі. В тенетах трав студенні роси Вітрам морозять босі ноги. Настояна на м'яті тиша... Ми стільки зим перемовчали, Що і слова, як ті пелюстки На розпашілому асфальті: Безбарвні, зібгані, без соків... Про що ж ми поведем розмову? Про сплін? Погоду? Про безсоння? Втім, поговоримо про злуку, Бо про розлуки досхочу вже. Бо вже розлуками по вінця Світ переповнений. Вдивися: Переплелися бадилини І туляться голівк ...
31 июл 2018 {161} / 1 фото /
* * *
Чи на твоєму боці ночі Так само ластяться жасмини До вітру, кволого від спеки? Чи в порохно, нагріте сонцем, Стікають, скрапують пелюстки? Чи на твоєму боці тиші Так само сіпається в кронах Ліхтарне тусклувате світло? Чи розсікають вогкий обшир Моторні крила кажанів? Чи на твоєму боці неба Такий же стиглий повний місяць Ледь мерехтить у хмарній піні? Чи береже твої безсоння Байдуже сяйво бляклих зір? Тут, на моєму боці ночі, Тут, на моєму боці тиші, Тут, під моїм уламко ...
31 июл 2018 {170} / 1 фото /
* * *
Та жінка вдягає червоні плаття І грається в хованки з часом і з болем. Готує тобі щось смачне до вечері Або консервує бліді помідори. У неї долоні завжди пахнуть кропом, А затишок буднів просочений оцтом. Ти їй ще даруєш кумедні дрібнички. Ти ще пам'ятаєш, коли в вас річниця. Лопочуть вітрила розкрилених суконь. А в тебе волосся присипано пилом Одвічних доріг. В тебе в погляді - відблиск Нічного багаття поволі холоне. Ми мали п'янке переливчасте літо, Кохання навзаєм, мали ...
31 июл 2018 {154} / 1 фото /
* * *
Квітень гойдається на хвилях фіалок. Пірнає в пухку піняву маргариток. Зітхає жовтою гіркотою нарцисів. Паморочить гіацинтами. Розливається цвірінчанням, щебетом, співанками. Лоскоче ноги облетілими абрикосовими пелюстками. Тільки у снах наших схлипує осінь. Шерхнуть у віршах сумні падолисти.
31 июл 2018 {150} / 1 фото /
* * *
Як раніше, вже ніколи не буде. І спиляні вчора каштани Не обійматимуть небо Пружним плетивом розбрунькованих гілок. Їхні свічки назавжди загашено, А вистиглий попіл Напівпрозорого квіту Змішався з ранковим галасом І вуличною курявою. Не буде... Тільки, можливо, десь там, В лабетах задухи неспокійних снів Чи гарячкових марень Пробиватиметься тонкий зелений паросток, Хилитатиметься, тремтітиме, Хапатиметься за вітер Ще липучими зморшкуватими крильцями. Як раніше, ніколи... Страче ...
31 июл 2018 {149} / 1 фото /
* * *
Вербові котики Задубілими лапками Дряпають гілку. Плаче снігами Великдень.
31 июл 2018 {178} / 1 фото /
Присвята не моєму віршу
Твій вірш втатуювався мені в пам'ять. Не вивести, не вигоїти, не випародіювати. То, може, присвятити йому вірша?
31 июл 2018 {167} / 1 фото /
Лютневі хокку
* Місимо місто Важкими підборами. Лащиться вітер. * На струнах печалі Грає вітер осіннній. Не вщухне злива. * Сліпучишій за сніг, Болісніший за надію Вірш новонароджений. * В'яне збіжжя осонь. Теплом горобиновим Стелеться осінь. * Невигойна надія - Камінчик мулький - До крові душу натирає.
31 июл 2018 {150} / 1 фото /
* * *
Прохолодно. Імлисто. Багняно. Крізь розкислі фіранки хмарок Просочилася зірка різдвяна, Наче зблідлий опалий листок. Шурхотить мішура ялинкова, Мов линяла пожухла трава. Виє вітер, нарізує кола, Розсип кульок з гілок обрива. Ледь відгонить болотом і пріллю Із дощем перебовтаний пунш. Мжа вилизує кожну будівлю, Трусить хвоєю в люстра калюж. Переповнене вільгістю місто, Як пістрявий важкий парасоль. Розлітаються краплі іскристі. Мокнуть гави у кронах тополь. Де ж той пр ...
15 янв 2018 {218} / 1 фото /
* * *
Як ведеться тобі там, де споминів відгул все тихший, Де, мов кавова гуща, гірчить масляниста імла? Де ночами болять невигойні роз'ятрені вірші, І полощеться місяць, і жметься до вогкого скла. Як мовчиться тобі під вітрилом багряного скверу, Де похилені віти прядуть вайлуватий туман? Ніби ті витинанки із решток цупкого паперу, Плинуть в світ журавлі, рве синизну смутний караван. Чим стрічає тебе необжите шумке середмістя, Де у мушлях осель солоніють піщини хвилин? Де вечірні вогні ...
15 янв 2018 {253} / 1 фото /
Літо
Літо лащиться ламкими лілеями, Лопотить лапатим лататтям, Лоскоче листавим любистком. Лавірує лавандовими лабіринтами. Лине легесенький лепет липи. Лементують лякливі ластівки. Лисніють лазурово-лілові люпини. Ллється ланами, луками літеплий легіт. Літні лестощі. Літня лагода. Літні любощі. Літня легковага.
15 янв 2018 {184} / 1 фото /
Весна
Весна вишиває візерунки Вузлуватими вітами вишень. Вібрує в'юнкими вервечками води. Відбивається від віконних вітражів вигадливими відблисками. Втихомирює втому, висіває веснянки. Відносять вправні вітри вороняче верещання. Волохатою вогкістю вмощено влоговини. Викохують верби веселку, вичікують Великдень. Весняні витівки. Весняні втіхи. Весняні вільності. Весняні вінчання.
15 янв 2018 {187} / 1 фото /
Зима
Зима завиває зраненим звіром. Змерзлим заляканим зайчам Забивається за загорожу. Засіває задубілий згорток заходу Закляклими зернятами зірок. Занапащають заморозки забуте збіжжя. Здіймаються задерикуваті завії, Заносять, замітають, зализують затишок закапелків. Зимові забавки. Зимові зваби. Зимові залицяння. Зимові заручини.
15 янв 2018 {203} / 1 фото /
Осінь
Осінь обходить обвітрені обійстя. Обсипає охрою околиці. Оксамитом огортає обшир. Оберемки оранжевого опаду. Обагрені обладунки ольшини. Обережні опасисті обабки. Облиняла осока обабіч озер. Опаловий одблиск обрію. Осінні оглядини. Осінні обіцянки. Осінні освідчення. Осінні обійми.
15 янв 2018 {214} / 1 фото /
* * *
Розкинула осінь вимокле віяло. Сочилась волога. Холодом віяло. Стелилась туманом журба журавлина. По схилах купин розповзлась журавлина, Під стиглим багрянцем хилились билини. Точилися війни, співались билини. Кущився обабіч доріг подорожник. Крізь вітер і час простував подорожник. Обтіпаний плащ, шалик грубої в'язки. Бриніли на ремені дріб'язку в'язки. Заклякли в очах безнадія і біль. Тонкого волосся зміїлася біль - Звивавсь з-під кашкета геть сивий вже вихор. В лабетах гілля ще др ...
15 янв 2018 {216} / 1 фото /
* * *
Ще станеться літо трояндове і галасливе. Підкови веселок вгрузатимуть в мокру траву. Лищатимуть глянцем просочені спекою сливи. Вбиратимуть луки цілющу печаль дощову. Ще станеться ранок, розплесканий дзвоном блакиті. І сонце - сполоханий птах - стріпонеться з гілок. Хлебтатимуть світло антонівки тлусті, налиті. Стікатиме прудко барвистий ручай пелюсток. Ще стануться з нами дороги, замішані пилом, Загублені в шерехах жита непевні стежки... Тумани розгорнуть кучматий воложис ...
15 янв 2018 {181} / 1 фото /
* * *
На розмитому березі нашої осені Чорні перлини каштанів В утлих мушлях опалого листя. Їх товчуть гостряками підбори. Їм зализує рани туман. На занедбаному обійсті нашої пам'яті Здичавілі айстри-покровки Мерехтять фіолетово-голубими вогниками Серед сухого бадилля і порохнявих дощок. І колюча вранішня роса обпікає тонкі пелюстки. На затертих листівках, винілових дисках, У запорошених спогадами дебелих альбомах Шарудять вкриті пудрою інію трави І відлунює гамір дзвінкої печа ...
14 янв 2018 {218} / 1 фото /
* * *
Брести крізь осінь. В шурхоті ожин Ще пінить, ще п'янить серпнева втома, Ще ллється тиша срібна, невагома І полотніє на вітрах полин. Брести повагом. Вздовж розбитих трас Скрипучі верби розгортають крила. Стікає в пил приречено, безсило З гілок похилих вибляклий атлас. Крізь пружний вечір стиглий, наче плід, Що вогкістю тугою ліг на плечі. Крізь тріскотливий перегук лелечий, Що вріс ключем у млистий круговид. Чимдужч чимдалі від хрипких "не йди", Від рук і слів, пр ...
19 окт 2017 {215} / 1 фото /
* * *
А знаєш, нам ніколи не виборсатися з цієї осені, Не вивільнитися з її чіпких, Ніби сухе будячиння, обіймищ. Не змити з тіла, як змивають застарену бляклу засмагу, Її просочений пріллю і димом прохолодний подих. Не витравити, не витиснути, не вицідити. Вона надто глибоко втатуювалася в шкіру, В кожну западинку, тріщину, в кожен капіляр, Розхлюпалася по звивистих павутинах судин. Вона пульсує в нас океаном. Коли наші дихання переплітаються в єдине, Чути стогін приреченого листя Під ко ...
19 окт 2017 {235} / 1 фото /
* * *
Майже мрія - Бути редактором Власного критика.
19 окт 2017 {203} / 1 фото /
* * *
Ненаписані вірші ночами шкребуться у сни, Жально квилять під вікнами, просяться в затишок дому, Розсипаються віддаль ледь чутним плесканням луни, Кволим відгулом вітру... І росами тануть потому. Ненаписані вірші лягають, мов сніг, на плече, Увібравши пітьму, нахлебтавшись мовчання уволю. І саднить кожен дотик, і літера кожна пече, Вкарбувавшись тавром невідчепного щемного болю. Ненаписані вірші - бесплотний солоний огром - Наростають, накочують, тиснуть, як хвиля припливу. ...
19 окт 2017 {216} / 1 фото /
* * *
Липень липне до шибки Ледь вологим липовим листям. Розгортає тугі сувої спогадів. Розкидає тонкі вервечки стежок. Розстеляє спориші, чебреці, ромени, Аби завтра їх висушити, Виморити, випити, Позбавити соків і всіх барв, Крім ледь зеленкуватої і сірувато-блідої. Так вперто чекати на когось у липні, Достоту як чекають дощу, ковтка прохолоди, Короткого вивільнення від спеки. Як чекають закінчення свят, Розлучання, буденщини, осені. Чекати на тебе в липні...
19 окт 2017 {227} / 1 фото /
* * *
Дзвоників ліловий гомін. Ірисів тремка зажура. Пелюстками плаче вечір.
19 окт 2017 {233} / 1 фото /
* * *
Барви вранішнього небокраю Розтікаються по траві. Опадають пелюстки шипшини.
19 окт 2017 {523} / 1 фото /
* * *
Краплина літа В блискітці роси. Сумує ранок.
19 окт 2017 {170} / 1 фото /
* * *
В келиху троянди Промінь рожевіє. Сходить сонце.
19 окт 2017 {208} / 1 фото /
* * *
Пити небо з твоїх долоней, перестиглі прозорі краплі, Пересичені срібним світлом і осіннім ясним теплом, Пересипані ніжним смутком, повнотілі, важкі, набряклі, Що хлюпочуть в сплетінні пальців розбушованим джерелом. Увійти у сонливий присмерк, у обвітрену тиш алеї, Де на жовтому глянці листя прохолодна мигтить роса, Де застиг несміливий промінь, ніби муха в густому глеї, І зім'ятим шатром над нами напівсутінок нависа. Розчинитись в тугій волозі вайлуватих обійм туману, Забре ...
07 мая 2017 {293} / 1 фото /
* * *
Плавиться осінь. Лунким і прозорим збігає по стінах, Булькоче, скипає, розбризкує листя. В потрісканих кухлях буруниться дощ. Плаває осінь, Лелечим ключем розсікаючи морок. Як шкірка цитрини, тьмяніє шмат сонця, Забутий на вутлій скатерці туману. Плаче осінь. Жовті сльози беріз струменять по шибках. Сині змійки думок шарудять у блокнотах. Рветься, в'ється печалі чіпка павутина. Плазує осінь. Підлещується, вислужується, Сизим димом повзе по розбурханій твані. Їжач ...
06 мая 2017 {229} / 1 фото /
* * *
Полиском, просинню, паростю Прослизнути, просочитися, проклюнутись В тягучі спогади осінні Шерехким падолистом засіяні. Подувом, променем, посвистом Перенестися, перелитись, перевіятись У будні розтривожені, завітрені,Липучими туманами огорнуті. Полотном, попоною, покорою Пролягти, простягнутись, простелитися Вздовж розмитих шляхів, В сірій бовтанці мряки загублених. Щоб тільки чмихало, чвакало, чіплялося Твання, у чоботи лізло, Чагарями, чортополохом негідь пирхал ...
06 мая 2017 {272} / 1 фото /
* * *
Зима, як море, Ластиться, муркоче, Нас заколисує плесканням монотонним, Кигиканням чаїним квилить в трубах. І висковзають із пухкої хвилі Розсипані корали мерзлих ягід. Зима, як те вино, Іскриться в чашах Задублих клумб і приспаних фонтанів. Скипає піною на кризі тротуару. Шипить, шепоче, вабить все забути І закрутитися у вирі карнавальнім. Зима - то аркуш, Шарпаний вітрами, Заціпенілий плескуватий безмір Сліпучо-чистий, Лиш тонким курсивом - Вервечки схарапуджених с ...
04 мая 2017 {216} / 1 фото /
* * *
По хрустких, перетрушених іскрами сміху Стежках новоріччя Прийшло в мій дім Старе щастя. Огорнуло теплом вистояного смутку, Повело за собою Збирати в роз'ятрених снігах Смарагди спогадів.
04 мая 2017 {254} / 1 фото /
* * *
Линути Лощинами, лагунами, левадами. Литися Леготом, літеплом, листям лапатим. Ластитись Лозинням ламким, лякливим лошам, Ліловою легкістю левкоїв. Липнути Лискучим льодяником, Лабуззям, лунким лементом. Латати лантухи. Лагодити лати. Ліпити лабіринти літер. Лишитися Літописом? Легендою? Лопнутим лушпаком? Линялою ляпкою? Лузгою?
04 мая 2017 {239} / 1 фото /
* * *
Скільки між нами задавнених ран, зашкарублих тривог... А дерева довкруж простягають покручені руки, Сонно кутають плечі в прогірклий задушливий смог, Каламутять пітьму у тягучому тванні розпуки. Скільки між нами притлумлених смутків, болючих безсонь... Кволий пуп'янок місяця клякне на вимоклій шибці, Облітає сніжинами світла в пелюстя долонь. Хилитається мла. Десь пронизливо грають на скрипці. Скільки між нами задимлених спогадів, ветхих надій... В'ється холод вужем, заповза ...
04 мая 2017 {227} / 1 фото /
* * *
У передпокої зими тріпоче крилами калина І ягід стигла гіркота заюшує чіпку траву. І сочиться, сльозить печаль якась неясна і глибинна. Прошив повітря тихий свист, мов відпустили тятиву. В передчутті пухких снігів нависли хмар тіла дебелі. Десь осипається з гілок лушпа горіхових намист. Дзеркалиться гладінь калюж. Шматує дощ старі орелі. З десяток яблучок-кислиць пірнули в жухлий падолист. У переддень прудких завій, що вщерть заліплять вікна білим, Розмиті постаті дерев хап ...
04 мая 2017 {238} / 1 фото /
* * *
Мчати крізь осінь, Рвучи, ніби щільні вологі тенета, Її пружне тіло, Ламаючи душу, шматуючи одіж Дощенту, до шкіри, до ран падолисту. Нестися стрімголов світ заочі, За край, за виднокруг, Щоб зорі з-під коліс, як цівки молока, Щоб роси од підков горохом врізнобіч, Щоб сік густий калиновий з долоні в трави. Вдиратися, вломлюватися, ввалюватися В глибини осені, в осердя осені, У зітканий із мороку й туману тісний кокон осені, Де розвихрених крон вже торкнулись багряні сиви ...
17 окт 2016 {341} / 1 фото /
Осінні хокку стилізація
* Мерехтять лазурові іскри. То осінь горить Синім полум'ям айстр. * Очі темні, мов кавова гуща. Які в них пророцтва? Які одкровення? * У сквері галасливо. Леза пилок Деревам підрізають крила. * Вилискують каштани на асфальті, Мов луски риб, Закинутих на берег.
22 сен 2016 {317} / 1 фото /
* * *
Я на тебе чекатиму в місті престольних князів, Де на храмових маківках стигне скуйовджена осінь, Де розтріскує небо рубцями лелечих ключів. А зажурливий клекіт зникає в лункім суголоссі. Я на тебе чекатиму в тисняві хмуристих днів, У альтанках, порослих тремтливою ряскою тріщин, Під взірчастою кроною мудрих давнезних дубів, Вже посічених часом, похилих, посивілих, віщих. Я чекатиму вірно із мандрів, скитань, веремій, Заблукавши в провулках, де вітер з притишеним свистом У ж ...
22 сен 2016 {251} / 1 фото /
* * *
Липень запікся на вутлих гілляках горішніх. Сапає пилом і спрагою репаний брук. Болем багряним кривавлять розжеврені вишні І припадають до грубих потрісканих рук. Точиться сік на цупку шемотючу тканину. Терпкість вологу всотовує м'ятий фартух. Посуха жалить, висмоктує кожну травину. Жаром залито лазурний лункий виднокруг. І вислизають з натруджених пальців додолу У порохняву, що куриться сизим стовпом, Ягоди, брьохають, котяться, б'ються спрокволу... Споминів жухлих старий ...
22 сен 2016 {372} / 1 фото /
* * *
Їй інколи сняться будівлі старої Варшави, Відлунок органу в опуклих оздобах склепінь, Бляшані покрівлі, залиті рум'янком заграви, Величних палаців хитлява розпластана тінь. Він іноді мріє про безмір мінливої гладі, Де верб верховіття врослися в оперення хмар. ... У складках туману блукають вітри пелехаті, Обтрушують зорі на темний курний тротуар. Їх в дикому герці обох помотали дороги І драми буденні рубцями лягли на чоло. Між ними - крислаті міста, пустирища розлогі. Усе, ...
22 сен 2016 {356} / 1 фото /
Досвітнє гірлянда синквейнів
Весни Мелодія. Струна обірвана. Кволий паросток крізь асфальт В померк. Плескіт, Шурхотіння. Бруньки розправляють Липучі зелені крила. Легіт. Соком Березовим В траву витікає Томлива п'янка дрімота. Роси. Манить Каштановий Пінно-духмяний цвіт, Молочним світлом скрапує На брук. Промінь Гойдається В запаморочливих Лілових сутінках бузків. Тиша. Весни Шурхотіння В траву витікає. Молочним світлом скрапує Тиша.
22 сен 2016 {480} / 1 фото /
* * *
В серці дракона - Соло лілеї. Самотність така патетична.
20 июл 2016 {341} / 1 фото /
Соло зеленого короля
У цупкій малахітовій гущині Бузинового куща, Що уп'явся шерехатими пальцями У шмат безхмарного неба, Самотній зелений король Виграє переливчасті мелодії літа. Пружні краплини недозрілих ягід Дріботять у такт сопілці. День розчиняється в шарудінні, Дзижчанні, плескоті. Бабусине варення з бузини Рідке і лискучо-чорнильне, Ніби ніч, яка пробивається в хату Крізь шелесткі вишивані фіранки, Аби забризкати все довкола. Так природньо хапати дерев'яними ложками Ту вимішану з цу ...
20 июл 2016 {385} / 1 фото /
Свічка
Світ весь на вістрі пломінця Вібрує, міниться, болить. Іскристе серце каганця Червоним хлюпнуло на мить. Крутнувся вітер. Вогник згас. А може, свічка - кожен з нас?
20 июл 2016 {289} / 1 фото /
* * *
Сніг, що змиває усі перепони, мости, Студінню мастить будинки, дороги і сквери. Борсатись в ньому, тонуть, виринати, брести. Ним причащатися, ним очищатись від скверни. Сніг, ніби льоля лляна у завивах мереж, Крижмо, покривка чи вистигла свячена купіль. Прати в заметах шершаву брудоту одеж. Снігом п'яніти, здіймати засніжений кухоль. Сніг, із яким ми - єдина вібруюча плоть, Зерня від зерна, стебло від стеблини довіку. Бовтатись в ньому, товкти його, м'яти, молоть. Нишком ж ...
12 янв 2016 {528} / 1 фото /
* * *
У кожному пародисті Ховаються тіні поетів, Яких він колись пародіював.
12 янв 2016 {488} / 1 фото /
* * *
Ця жінка з волоссям чіпким, як сухе огудиння. Розтрощують кроки хисткий напівсон передмість. Роздерті підошви. розбите шпичасте каміння. Розмита дорога. Запізно отримана вість. Ця жінка з обличчям вузьким, мов нагострене лезво Чи сонця мазок на полотнищі тьмавім стіни. Хоч вже шарудять падолисти жовтаві, а все ж бо Відлунком закляклим ледь жевріє подих весни. Ця жінка в долонях тримала півщастя, півсвіту. І те поміж пальців зійшло в мовчазну каламуть. У закутку протяг вивод ...
12 янв 2016 {538} / 1 фото /
Рік дракона (нагаута)*
На шибці слизькій Біла ватра вирує. Інію попіл. Дракон зими поморозь По гілках розвішує. Променя ручай Щебетанням пташиним В кімнату ллється. Дракон весни крокує Галявами пролісок. Небо від спраги Тріскає, шершавіє. Полудень. Спека. Дракон літа злизує Краплини прохолоди. На краю міста Кленові парасолі Жовтіють, бліднуть. Дракон осені пестить Поглядом бурштиновим. Не на китах світ Плине океанами Крізь сизий морок. Він брязкальце німе лиш У пазурях драконів. ...
12 янв 2016 {494} / 1 фото /
Танкетки*
* * * тиша шерех вогню * * * зорі свіча серпень * * * метелики листів * * * часу лет листя плин * * * злив бадилля сухе * * * пройти по крайці снів * * * цитрина цукор чай * * * хмари хрустять мороз * * * інієм проросло --------- * Танкетка - надкоротка ...
11 янв 2016 {421} / 1 фото /
* * *
Каштани цокотять об репане каміння, Немов копита коней в снах дитинства. Закашлялась винілова платівка. Геть жовтий клен схиливсь край битих сходів, Запрошує на менует неначе. Надіти б сукню, натягти корсета, Чекати принца в галереї замку. Але в печері затишно й надійно, Але з драконом тепло і безпечно.
23 ноя 2015 {391} / 1 фото /
* * *
Вечір перекочується в ніч, Переминається з ноги на ногу. Перевертається з боку на бік. Повільно, по колу, Наче яблуко по тарілці, Наче грудка мерзлого тіста У сухих шкарубких долонях. Листопад перетікає в зиму. Перетрушується, пересипається, Переливається через краї, Виходить із берегів, Ніби вода з розбитої чаші фонтана, Ніби каштани з ущерть заповнених Дитячих кишеней. Несказане, невихлюпане Молочним світлом під ноги стелеться. Крик зривається на шерех. Зняти б з п ...
23 ноя 2015 {417} / 1 фото /
* * *
Поглянь: На денці філіжанки - море Розбурхане, нуртуюче, навальне Буруниться, клекоче, закипає, Випльовує із надр солоні мушлі. А чайки крилами лоскочуть вітер... Вдивись: На денці філіжанки - мегаполіс Задушливий, сталевий, непорушний Пригнічує, розчавлює, стискає І тоне у кигиканні клаксоннім. У небо проростають хмарочоси... Поміть На денці філіжанки осінь Розпалену, розгульну і сп'янілу, Що ластиться, волочиться, впадає, Нав'язує увагу подорожнім. А мідне листя си ...
17 ноя 2015 {348} / 1 фото /
* * *
Пам'яті Олександра Норова В раю для поетів палає каштановий жовтень. Визбирює зорі, немов горошини, в траві. Обтрушує яблука, котиться, піниться, жовкне. Вилискує глянцем в глевкі вечори дощові. В раю для поетів співає розхристаний вітер. Розписує охрою крони в прадавніх садах. Викохує хмари, розгойдує стебла і віти. Рвучкий і тремтливий, як сизий розкрилений птах. В раю для поетів киплять і буруняться барви. Жоржиново-айстровий острів, квітковий розмай. Вогнем пурпуро ...
17 ноя 2015 {390} / 1 фото /
* * *
Перелогами, перелісками, перевалами Похапцем, підтюпцем, прожогом Потайки, покрадьки, присмерком Пишнокоса, прудка, поштива В передмістя квапиться осінь. Осінь - осанна. Осінь - облуда. Осінь - офіра. Одинока, очманіла, обережна, Оксамитовою одіжжю обкутана. Павутинням повзе по парканах. Поміж пальців просковзає половою. Падолистом піниться під підошвами. Перебирає перлини перестиглих плодів. Пестить порепані призьби промінням. Осяйна осінь. Оманлива осінь. Облеслива ос ...
21 окт 2015 {342} / 1 фото /
* * *
На руїнах язицьких кумирень Пахне смирною і смиренням. Завмирають часи і епохи В сизих сколах слизького каміння. Верескові і миртові хащі. Мирнота, вмиротворення, сутінь. Лиш підтоптаний миршавий вітер Все блукає у рештках склепінь. Мов жебрак, костурбатий, плюгавий, Він щось миркає, схлипує, просить. Миролюбний, слабкий, тихомирний. Мирних слів розливається мирра. Слово ж "мир" має присмак заліза І солоний відлунок волання.
21 окт 2015 {419} / 1 фото /
* * *
Полинути б листком лискучим, Липким метеликом кленовим Туди, де ллється у долоні Ламких пелюсток колискова. Де пелехаті тлусті липи Розплескали лелітки світла В п'янливі зарослі лаванди, В здичілий лабіринт ліщин. Плисти б розкриленою млою, Летіти лагідним туманом Туди, де слив тіла солодкі Ліниво ластяться до сонця. Лишитися б щемливим слідом, Палючим вклякнути цілунком Десь там, де слів твоїх гірлянди М'яким відлунюють теплом.
21 окт 2015 {406} / 1 фото /
* * *
Переповнене, вщерть набите, налите по вінця Яблуко. Шубовсть! Невімірний, несходжений, неокраїй Вечір. Шелесь! Округлий, пухкий, опецькуватий Місяць. Брьох! Зустріч на окрайці серпня. Зорі кришаться під ноги. Два серця Відголосом, луною, Відгулом, виляском В унісон. Долоні антонівками пахнуть.
21 окт 2015 {452} / 1 фото /
* * *
Ти либонь з самого серця осені: Із мереж туману і розпук, З падолистів, що ступнями босими Вкарбувались у змокрілий брук. З клекотіння, болю журавлиного, Що пером заплутався в гіллі. А слова струмлять, гірчать полиново, Сизим димом липнуть до ріллі. Ти либонь з багряних ранків, з літепла, У волоссі шерхне сухостій. Спрага літа по стернині витікла. Павутинка горнеться до вій. Глицею галяви запорошені. Вибляклих ілюзій пастораль. Ти либонь з самого серця осені - Ту ...
21 окт 2015 {443} / 1 фото /
* * *
Літо хлюпає абрикосами В шерехкі зашкарублі трави. Вогняним плащем над покосами Снять заграви. Літо котиться вогким овидом, Наче яблуко чи яйце-райце. Млость розплескана хмелем-солодом, Чебрецем. Літо тулиться поміж пальцями. Грає в піжмурки, бубонить об дах, Розбагрянилось слив рум'янцями У садах. Баклажанове і трояндове, Медом змащене, горобинне. Над балконами, над верандами В осінь лине.
06 авг 2015 {441} / 1 фото /
* * *
Соло соняха. Літа екватор, Еквілібр, ескіз, етап, ешафот. Літо вдерлося, впилося, вбуравилось Крізь вікна, крізь вії, крізь вени В плаття, в посуд, в погляд, у плоть. Врослося в стебла, стерню, ступні, У стерті сходинки, хідники. Вплелося хмелем в'юнким у волосся, І градом, і "Градами" гатить колосся, Гамселить, мотлошить, шмагає, шматує. Шугає, ширяє, шукає прихистку. Печальна пісня літа. Повчальна повість літа. Повість? Вість. Звістка. Повістка. Поволокою, полозом повзе по землі ...
06 авг 2015 {510} / 1 фото /
Застереження
Якщо забагато писати про розпач, Він обов'язково прийде в твій дім. Підстреленим птахом конатиме на підвіконні. Слизьким кривавим згустком Закляклого крику дряпатиме піднебіння. Метатиметься з кутка в куток, Перевертаючи меблі, розкидаючи дрібнички, Розрізатиме сон перетинчастими кажанячими крилами. Якщо забагато писати про лихо, Воно обов'язково прийде в твій дім, Аби брудними вигнутими іклами Розгризти на полову твій спокій і лад. Непроглядним задушливим чадом Завіє, заполон ...
06 авг 2015 {343} / 1 фото /
Скалки
1 З першим пострілом Весна обірвалася. Іриси жухнуть. 2 Сонце заходить. На згарищі - маківки Густо-червоні. 3 Світ розломився. До і після, схід й захід - Яблука дольки.
06 авг 2015 {356} / 1 фото /
* * *
Лялька рожева У шухляді сумує. Травень минає.
06 авг 2015 {383} / 1 фото /
Домашній оркестр
1 Я Витончена, делікатна. Дзвеню, розливаюся, відлунюю. Гармонія всесвіту на тятиві лука. Арфа. 2 Ти Непохитний, могутній. Пронизуєш, накочуєшся, нахлинаєш. Розсипалась тиша, мов низка коралів. Тромбон. 3 Вона Точена, ніжна. Голубить, сумує, ластиться. Смичок у задубілих пальцях шарпається. Скрипка. 4 Він Поважний, клишавий. Розкрилює, розпинає, роз'ятрює. На клаві ...
06 авг 2015 {350} / 1 фото /
Квітучий триптих
1 Півонії Полум'яні, пелехаті. Пишаються, піняться, пестять. Півні п'ють полуденні пахощі. Пристрасть. 2 Лілії Лагідні, ліричні. Ллються, ластяться, лестять. Легкі лілові ластовинки леліють. Літо. 3 Троянди Тендітні, теплі. Туляться, тріпочуть, туркотять. Туманна таїна темної тераси. Тиша.
31 мая 2015 {391} / 1 фото /
Море, омріяне містом
1 Мрія Мерехтлива, минуща. Манить, метляє, мандрує. Магія мелодії меланхолійного місяця. Марево. 2 Море Мінливе, могутнє. Мігтить, муркоче, метушиться. Малюнки мушель мережать мул. Музика. 3 Місто Манірне, модне. Мавпує, маніжиться, маніпулює. Мантачить мури, мости, монументи. Мегаполіс.
31 мая 2015 {462} / 1 фото /
Коловерть
1 Зима Палюча, болісна. Січе, роз'ятрює, шмагає. Заціпеніло полум'я метеликом на шибці. Студінь. 2 Весна Босонога, мідноголоса. Дзижчить, дзюркоче, струменіє. Час крізь пальці витікає квітами. Трави. 3 Літо Наливне, багряне. Плавиться, кипить, обпікає. Вишневий сік капає на бруківку. Спрага. 4 Осінь Розпусна, рудоволоса. Вабить, спокушає, клич ...
30 мая 2015 {362} / 1 фото /
* * *
Червоні маківки і сукні вдовині. Пелюсток заполоч кривавить болісно. У пломенистій цій примарній повені Заклякти б деревом, зостатись голосом... Червоні маківки. Та хто ж їх висіяв? Шовковим полум'ям весь світ заюшено. Тендітні квітоньки. Сумна в них місія. Тремкі метелики з ламкими душами. Червоні маківки. О, леле, скільки вас! Заслали згарише багряним покривом. Пульсують, піняться вздовж ручаїв і трас І осипаються під ноги попелом. Прошиті наскрізно нестямним відч ...
07 мая 2015 {351} / 1 фото /
* * *
І коли вона бавиться віттям верби чи волоссям І крізь пальці гнучкі просковзають опасисті риби, На пісок обертається те, що віками плелося, І малішає день до тонкої розмоклої скиби. І коли вона пише портрети палючим вугіллям, Пропікаючи душу і душачи лемент розпуки, Заростають жита невідчепним отруйливим зіллям. Заклякають, зсідаються згустками рими і звуки. І коли вона лине назустріч слабка і затишна, Як дівча з мандаринами з тусклих святкових листівок, Пустоцвітом безплід ...
07 мая 2015 {344} / 1 фото /
* * *
Ця зима пахне прілою тванню. Ані пряника, ні марципану. Під слизькими бинтами туману На відкриту скидається рану Той снігур у зіниці вікна. Ця зима без просвіту, без дна, Здичавіла, пуста, навісна. Мов оголений нерв, дріт, струна, Крізь асфальт проростає стерня. Кислим відчаєм ллється у дім. Ця зима нас змиває, як грим. П'яний вітер із дрюком хистким Рве на стьожки воложистий дим. Хрип нестямний: "Вертайся живим" Під байдужливий виляск луни. Ця зима - шпичаки, по ...
04 мар 2015 {493} / 1 фото /
Лаконізми (двовірші)
1 Тебе в мені вже забагато: Я голоса свого не впізнаю. 2 Яйце-райце шкварчить у сковорідці. Армагеддон є примхою гурмана. 3 Впустила в двері - вломився в душу, Як вуйко лісовий до рукавички. 4 Цю зливу смутку не вилить воском, В сувій суворий не загорнути. 5 Дощ бушує, галабурдить, Колобродить, новорічить. 6 В старих блокнотах сполот ...
04 мар 2015 {346} / 1 фото /
Про поетів, муз і безпритульних псів
1 Поети часто зраджують дружинам І ніколи - музам. Якщо поет називає музою свою благовірну І стрибає в гречку з першою-ліпшою спідницею - Він узяв шлюб із чужою музою. 2 Поет мріяв посадити яблуневий сад, Видати книжку і приручити дракона. Натомість читає вірші зеленому змієві, Споглядаючи, як в гирлі гранчака Тоне яблуко стиглого сонця. 3 Зазвичай осінь щедра на гриби, калюжі і поетів. Але трапляються неурожайні роки, Коли крізь ...
11 ноя 2014 {350} / 1 фото /
* * *
Терпкою ягодою аронії Вечір скочується по шибці. Бринить на струнах павутиння Прозора туга, плач роси. То соло осені. Солоно. Салонно. Сопілка з соломини. Нота соль. Опуклою ляпкою на слизькому склі Заклякла місяця сльозина. Вмочити пензля й малювати Мелодію, що стелеться туманом.
11 ноя 2014 {337} / 1 фото /
* * *
Я за тобою справді не сумую. Це просто осінь заплітає пасма, Латає свиту жмутками туману. На шкарубке жбурляє підвіконня Схололі рими, мов кленові віхті. Я за тобою справді не сумую. Це просто сутінь на вологі віти Нап'яла каленкорові вітрила. І дряпається в запотіле скло Уламок якоря - закляклий білий місяць. Я за тобою справді не сумую. Це просто барв шалені каруселі. Тепло жоржинне в кризі порцеляни Виблискує лимонним і червоним. Жарини пелюсток летять на килим. ...
11 ноя 2014 {363} / 1 фото /
* * *
Літо закінчилося, Тисяча першим паперовим журавликом Полинуло за сірим клином У глейку незатишну неозорість. Курли-курли... Зібганим цукерковим фантиком Зсохлося, зіщулилось, змарніло на бруківці. Непрожите, невідкорковане Закотилося в свій суничний вирій, А ніхто й не помітив. Ще вчора, здавалося, зима барабанним дробом Світ розколювала, Завішувала вікна гірким чорним димом, Билась біля ніг червоною піною, Каміння й цеглу замість снігу жбурляла. А нині вже осінь Іржею з дерев ...
05 сен 2014 {352} / 1 фото /
* * *
Старість - це не двадцять перша сивина На скронях, тімені, потилиці, Так- сяк зафарбована Пекельною сумішшю рудого, баклажанового і бордо. Старість - це не кільканадцять нових діагнозів У медичній картці. І навіть коли діти дітей твоїх однокласників Називають тебе бабусею - То ще не старість. Народитися в минулому столітті? Бути старшою на сім з половиною (Чи скільки там?) років За Молодіжний театр? Пам'ятати ті часи, коли листи писали на папері І відправляли не електронною пошт ...
05 сен 2014 {354} / 1 фото /
* * *
Місяць схожий на ситу кішку, Що дрімає у діда на возі. Віз хрипить, торохтить битим шляхом, Врослим в темний ріжок виднокола. Місяць схожий на статую Будди. Під шатром пишнотілих платанів Будда потайки грає на флейті І оспівує власну самотність. Місяць схожий на білий лотос. На смарагдовій гладі озерця Розставляє сильця пелюсток В марній спробі впіймати вітер. Місяць пахне опалим листям, Що шурхоче в старих блокнотах; Пирогом з кислуватих яблук І ваніллю дитячих ...
29 апр 2014 {375} / 1 фото /
* * *
Вибілений (Розпластаний по левадах, Сонцем вижарений, лляний), Виболений (Тріскуче шепотіння замовлянь, Полиновий присмак зілля; Ніби маска, лице ворожки), Вигоєний (Під хистким ситцем Стигмати кривавлять) В тісному закапелку рами День народився. Відчайдушно хапає повітря (Охляля риба на черінні пляжу. Ледь рухає розпухлими губами. Піски в'їдаються у шкіру до кісток). Чіпляється, вимолює уваги (Брудний жебрак у нетрях переходу Бурмоче, квилить, віє перегаром). Вчорашні крих ...
29 апр 2014 {379} / 1 фото /
* * *
Вечорами терпкими і таємничими, Ніби витончені колекційні вина, Коли крізь щільне плетиво фіранок і яблуневих суцвіть Вливаються в кімнату Настояні на зоряному пилі Делікатні промені ноктюрнів і балад, Чомусь так хочеться опинитися На батьківщині свого пра-пра... В тісному містечку, Назви якого ніколи не відала. І блукати до ранку вузькими викривленими вуличками, Обов'язково вимощеними щербатою цеглою. І звідкілясь достеменно знати, Що он там, за поворотом, Лохматить небо зубчасти ...
29 апр 2014 {373} / 1 фото /
Осінні тавтограми
Усі мої календарі починаються з осені. Тому замість металевого гвалту курантів, Кольористого дробу конфеті І акуратних стосів листівкової нещирості Торохтить на шпичастому вітрі Сполотніле рам'я галузин. Червонясто-брунатні зливи Скавучать, лижуть вистиглу шибку. Оксамит недозрілих ранетів Розбивається об асфальт. Адже осінь - Це Коли Лапаті лабета латаття Лоскочуть лискуче люстро лагуни. Лавою лине лелечий лемент. Лопається луска ліщиння. Локони лози лохматяться, ластять ...
29 апр 2014 {1244} / 1 фото /
Мій календар
Січень Січень гріється в побитих іржею Торохтючих, напівспорожнілих тролейбусах, Лопотить учорашньою пресою, Хрумкотить цукровим печивом І лишає на зарослих інієм шибках Ламкі пелюстки тепличних троянд. А коли засинають галасливі амбітні проспекти І незграбні сором'язливі вулички, Він міряє кроками Окуповані протягами алеї, Місячні траси, хиткі дерев'яні мости. І посивілий вітер вичісує хвою З його розкуйовдженого волосся, Целофанові блискітки пустоцвіту зотлілих свят. Піднявши ко ...
10 дек 2013 {1140} / 1 фото /
* * *
Снег. Аккордеон. Запёкшаяся роза. Тёмно-оранжевый кленовый лист С обуглившимся краем. Снег. В тетрадных клеточках, В ситцевых горошках, В тугих мотках Пушистой бабушкиной пряжи, В затёртых нотах, разбухших ранцах Снег. Завёрнутый в бумажные пакеты с монпансье, Затянутый узлом-подушечкой В линялый кумачовый галстук, Вплетённый в косы, Бантами расцвеченный Снег. Снег рассыпается ржаными зёрнами По влажной ниве ночи, Облетает перламутровой пылью На скользкие в ...
10 июл 2013 {426} / 1 фото /
Час дракона
(поліптих) 1 Пошерхлим язиком світанок Лиже росу з окрайця землі. Настає час дракона. 2 Кружало сонця - Мідний оберіг На шиї полум'яного дракона. 3 Коли закохуються дракони, На озері розквітають Лотоси. 4 Дракона бурштиновий погляд На охрі висохлого листя. Розвішує тумани осінь. 5 У веселковій мушлі ...
23 июн 2013 {458} / 1 фото /
* * *
Коли розквітнуть лілії І небом незграбно плистимуть кудлаті бегемоти, В пуховій млості сонної тераси Ми питимемо чай із цвітом липи Або вино густе, як ночі в серпні, Настояні на облетілих зорях. Тоді вгрузають у вологу темінь Самотні тіні і чавунні ліхтарі. Нам тиша обпікатиме долоні, Збігаючи по вигинах поруччя. І несміливий рудуватий промінь Різьбитиме грубезні сторінки Альбомів давніх, стерті, ніби шкіра, В брунатних зморшках часу, Рваних ранах Чиїхось тусклих, вибляклих ...
14 июн 2013 {467} / 1 фото /
* * *
ПРОСТИ! Пронзительно, как вырванный звонок В звенящем тишиною коридоре. ПРОСТИ! Из вспоротой берёзы брызжет сок. Бурлит заката вспененное море. ПРОСТИ! Внезапен, вызывающ листопад, Расплёсканный бордовым среди пыли. ПРОСТИ! За хитрой вязью парковых оград Ветвей курки взведённые застыли. ПРОСТИ! Рокочущее, каменное, вниз Упавшее слезою, пеплом, градом. ПРОСТИ! В цепочку бесконечную сплелись Черты и судьбы тех, кто прежде рядом... ПРОСТИ! И,будто глупый мотылёк ...
12 июн 2013 {372} / 1 фото /
* * *
Они, как листья , содранные с кожей С холстов пейзажных И продрогших веток, Беспомощны в цветном круговороте. Нелепы, жалки хлипкие заплаты На мятых фраках безрассудных будней. Гремя и плача, катятся по крышам, Сочатся в дом сквозь шкуру штукатурки. Они вползают под шкафы и в ниши И в трубах ухают безлунными ночами. Скребутся, молят, липнут и стенают Безликие, бескровные Они - стихи, Которых я не напишу другим. Теперь есть ты, и только это важно, Когда в кофейных чашках на столе - ...
11 июн 2013 {367} / 1 фото /
* * *
Так звично вранці шукати рими, Ковтати каву гірку, як відчай, І обпікати вуста до крику. І стукотіти по чашці пальцем: У хаотично-ламкому ритмі Звивати міцно слова у мантри. Словами сипати, наче градом, Чавити, рвати, вбивати в землю. І не знаходить одне, потрібне. Іти з тобою крізь спеку, будень Так просто поруч в травневий гамір І пити п'яний туман акацій, І заблукати між сном і дійсним, Щоб стати віттям чи, може, вітром, І не помітити, що лягають На білий аркуш лиш білі в ...
11 июн 2013 {431} / 1 фото /
* * *
Ніколи не літала уві сні, Лиш грала янусів У барвах балаганів. Вдягала фрази, жести і обличчя, Неначе старомодні капелюшки, І простягала свій талант у натовп. Людці сміялись, лузгали насіння. А мідяки невимовлених слів Лягали в лона христорадних кухлів. А опісля, коли розтанув галас І сонце закотилось за куліси, Брела крізь місто, вересень і втому, І ліхтарі, заквітчані, мов пані, Кивали співчутливо головами І сипали пелюстки ночі й світла Під ноги. Мудре, посивіле небо Пор ...
11 июн 2013 {616} / 1 фото /
Сезонні явища
(триптих) Сезон дощів дощ шарудить як фольга целофан обгортки від печива жовтий пергамент пісок камінці мокра галька в такт крокам чотки в пальцях міцні намистини боками труться дощ шарудить дощ зривається з віття наче листя дощопад дощолист дощень місяць дощів сезон дощів календар дощів хапати дощ у оберемки граблима згрібати класти в копиці сушити гербарій то антологія дощу між аркушами квіти шарудять Сезон снігів сніг ...
23 мая 2013 {501} / 1 фото /
Кровоточина
А зима кровоточит рассветами. По горбушке размокшего неба Расплываются алые реки, Словно сеточки ссадин по коже, И ложатся на землю мазками Снегирей и озябших рябин. Так зловеща на ватмане снега Шумных воронов чернота, Как подпалины на траве, Или жжённая плоть непрочитанных писем, Там слёзы между строк и раны на полях Уж слизаны огнём. А зима кровоточит солнцем. Чинно катятся бурые капли, Исчезая в экспрессо будней, Увязая в кофейной гуще чьих-то судеб. И только камен ...
05 апр 2013 {478} / 1 фото /
* * *
Мужчина морщина - горькая складка на глади причина воен, скитаний, великих открытий трясина будничных дрязг, заполуночных бдений холстина - грубая ткань бесконечной дороги вина и фрукты в хрустальном и снежном Женщина вещая - белая птица на фоне заката трещина, тонкие сколы на каменных ликах венчана хлипкой надеждой под сводом печали мечена рифмой затёртой в девичьем блокноте жемчуга гулкие градины стынут на пальцах Как уложить в едином пазле то, что вовек несовместимо? ...
05 апр 2013 {359} / 1 фото /
* * *
Языками сплелись драконы В иссушающем поцелуе. Вечер. Лето. Костёр.
26 мар 2013 {368} / 1 фото /
Фэнтезийное
Когда звёзды, как пыльца ромашек, Рассыплются по лугу небосвода И солнце - плотно сомкнутый бутон - Склонив устало голову, уткнётся в стог облака, Забавная кокетливая фея, Закутавшись в сияние кудряшек, В своей душистой кружевной постельке Цветочные тихонько смотрит сны. И невдомёк волшебному созданью, Что фольклористы, сказочники, дети Не первый век уже ломают копья, Всё споря, существует ли она. А колокольчики на дне лиловых чашек Хранят все тайны, отголоски истин. И застывают в ...
26 мар 2013 {428} / 1 фото /
* * *
Цю пустелю крилами не зміряти, Не спізнати битими підборами, Не розтяти пальцями каналів На вітражні блискітки оаз. Не розбити караванним гвалтом Тої тиші, схожої на прірву. Не лишити відголосся сміху У тенетах перекотиполь. В цій пустелі дотліває промінь. Вистигають стомлені світила. Не каміння обпікає шкіру, А друзки годинників, хвилин. Ми ворушимо пошерхлими губами, Як росу, куштуємо мовчання. І не сльози - крихти скла і льоду Падають із вицвілих очей. В цій пустел ...
20 фев 2013 {325} / 1 фото /
* * *
Я вчора вперше відчувала біль Розламаного, наче пряник, неба На два шматки, два крики, дві крижини. Коли гарячі стріли громовиць Лишали опіки на чорно-сірій шкірі І витікала в лона парасольок Його прозора, прохолодна кров, Я все збирала клаптики блакиті Серед жалю, калюж та тротуарів, Немов уламки слів, скалки люстерка, Що обіцяли біди на сім літ... Я вчора вперше бачила відлуння - Матеріальне втілення мелодій, Що змерзлися в одну безбарвну грудку. І хтось даремно прагнув від ...
20 фев 2013 {312} / 1 фото /
Зустріч
Зустрілись на перетині сторіч. Пелюстки снігу, як у серпні зорі, Зривались з неба в сутінки, калюжі. На мокрих шибках в'яли білі ружі. А ліхтарі, мов колонада свіч, Схилялися в язичницькій покорі, Тонули в тиші вистиглих думок, Чоло котилось на іржаві груди, Здригалися від подиху, від руху. І гілка, схожа на пошерхлу руку, Сварилась пальцем. Тамували крок У позачассі заблукалі люди. Зустрілись. Ще дороги пахли сіном. У кризі мертвий промінь бовванів, Неначе айстра, висо ...
20 фев 2013 {344} / 1 фото /
* * *
Лапи ялин, мов колючі дроти. Нас так зненацька Ув'язнило свято.
20 фев 2013 {315} / 1 фото /
* * *
Сьогодні хмари подібні до гігантських медуз: Обпікають мокрими дотиками мовчазних подорожніх, Лишають на горбатих спинах плащів Зміїні хвости почорнілих шрамів. Листя каштана - викинуті хвилею восьминоги - Звиваючись вологим тілом, всотовують мудрість землі, Простягають рудувато-брудні щупальця До сумок, взуття, закоцюблої в пальцях квітки. Піднявши вітрила старих парасольок, Пливемо буремним містом, обминаючи айсберги ліхтарів; Уникаючи зіткнень з китами, котами, хортами.. ...
20 фев 2013 {306} / 1 фото /
* * *
Моя шибка вчилася плакати. Доки скуйовджені тіні Кігтистих гілок шмагали її оголені плечі, Доки жовтаві вістря ліхтарних стріл Так влучно поціляли в скляне серце, Вона захлиналася листям - Поруділими, сухими краплинами. Моя маска вчилася плакати. Це свято стирає зморшки й обличчя, Кригу коштовностей, бруд жебраків. Воно відтинає корони портретам королів, Воно прикрашає голови блазнів половою пилу. Князівни, циганки, горгони - Лише недоладні старі Доміно. Моя лампа вчила ...
20 фев 2013 {364} / 1 фото /
* * *
В моїй оселі все менче сонячних зайчиків. Сюди вчащають добродії в подертих капелюхах. Лишаючи на сніговій галявині килима Болючі синці слідів, так схожі на потонулі човни, Вішають у вітальні плащі, кидають у куток парасольки І повільно знімають обличчя, ніби гумову рукавичку. Я слухаю, як вистигає чай, і метушливо шукаю слова. Так шукають забуті вдома окуляри. В моїй оселі все тихше співає капіж. І все чіткіше чути кашель саксофона. В бідолахи, ймовірно, сухоти, А його господар ...
20 фев 2013 {291} / 1 фото /
* * *
Ми жили в якомусь місті І пливли паралельними вулицями, Які не впадали в жодне море, Проте десь там, у зморшках обрію, Вони, ймовірно, перетиналися. Але ми берегли свої коліна Від шрамів і синців, Тому ніколи не наближалися До краю планети. Кожен з нас мав власне сонце, Ручного місяця, півжмені ночей І порослий травою Чумацький Шлях, Яким блукали персонажі наших сновидінь, Обпікаючи весни заметільними поглядами. Над нами палахкотіли два уламки досвітнього неба. Наша спільна ...
20 фев 2013 {557} / 1 фото /
* * *
... І був він темним боком місяця, Таємничим кружалом, що якоїсь невиліковно хворої осені Шубовснуло з пробитого дощами неба В колодязну прірву, сколихнувши ряску спогадів. Я саме вичерпувала відрами ніч, Настояну на безсоннях заплаканих зозуль Та сполоханих цивілізацією мавок. ... І був він плямами на стиглому тілі сонця, Вугільно-болючими рваними ранами, Що перетворювали розпечене, немов черінь, світило На стомленого дога-долматинця, Який мусив чатувати розсипану серед хмар ти ...
20 фев 2013 {302} / 1 фото /
* * *
Наша зустріч суперечить законам Космосу: Ми - вихідці з різних галактик, Отож мусимо простувати кожен своєю орбітою. Наша зустріч суперечить константам побуту. Вона руйнує звички і міняє місцями сезонні явища: Час готувати сани і час сіяти каміння. Вона розбиває голинники. І, під акомпонемент тріснутого скла, Ми пересуваємось, по коліна в піску, Захлинаючись безпритульними хвилинами. Наша зустріч суперечить анатомічній будові глузду, Формулам існування, національним о ...
20 фев 2013 {352} / 1 фото /
Кімната
У цій кімнаті із паперу стіни. У квіти п'ють пошерхлими губами Розмішані зі спогадами звуки З надтріснутого келиха думок. Тут штучні листя, запах і пилок; Старих картин розмито-сірі плями, І зорі - недостиглі мандарини, Що із гілок зриваються у руки. У цій кімнаті океани, ріки, Озера мрій із конфеті і піни. І електричне сонце, ніби лезом, Промінням крик вичавлює зі скла. Не сніг фіранок - павутиння й мла Мережать вікна, комірці і спини, Фарбують в старість шати і повіки... Т ...
19 фев 2013 {349} / 1 фото /
* * *
Він приходить раптово, Наче повінь у Сахарі Або перший сніг у Зімбабве. Його волосся пахне пилом поневірянь, Відчаєм роздоріж І ще трішки - липовим медом. Його слова мають присмак Диму, юшки і багаття, Розпаленого постмодерновими Адамом та Євою На березі якоїсь річки, Що розчинилася в темряві й тиші Там, в тій країні, де добре лише удвох. Він знімає у вітальні піджак, Незграбно припасовує до забутого в дверях ключа Свій побитий міллю "метелик". Залишає в кутку капелюх, шпагу ...
19 фев 2013 {281} / 1 фото /
Невеличка драма
Все за сценарієм: сльотава ніч, забута парасолька, перехожа. Я - перехожа. Горошини звуків Відскакують від стоптаних підборів. Крокую містом нашої зими. Шукаю місце нашої відлиги: Міфічний закуток, де вдвох, де не на "ви", Де навіть затишно і духмяніють трави. А латки вікон на розмоклих стінах Все більше схожі на ламкі крижини, Що тонуть в листопадових калюжах. А ще ті шибки - послання в минуле - Чомусь нагадують льодяники з дитинства: Солодких півників і зірочок на палці, Заг ...
19 фев 2013 {451} / 1 фото /
* * *
Є тільки дощ - патетика і гвалт - Єдина справжність: мокре і прозоре. Безсонне місто, мов північне море. Човни чобіт, важкі вітрила пальт. Є тільки дощ - розбурханий, як біль, Пульсує, б'є у рівчаках і скронях. Лице ярила, ніби в'ялий сонях, Змивають хмари посірілих хвиль. Є тільки дощ - безмежжя, глибина - Ота печаль до відчаю, до вірша. І кожна ніч найдовша, найгустіша. І на зірках - морозів сивина. Є тільки ми - загублені в світах, Де трави чорні, де піски солон ...
19 фев 2013 {312} / 1 фото /
Солісти
Дівчина гарна. Скоро п'ятдесят, А отже, на порі і геть дозріла. Корівку маю, трійко поросят, Новенький заступ і залізні вила. Лиш день і ніч тривога допіка: Невже в дівоцтві доживати віку? Мої гаряче серце та рука Чи ж знадобляться, врешті, чоловіку? Як на біду, у нашому селі І в будь-якому селищі чи місті Та і на всенькій матінці-землі Нема мужчин - самі лише "солісти". Оно Петро - ну, мрія молодиць: Не п'є, не палить, з виду не потвора. А як почне, бува, себе хв ...
19 фев 2013 {391} / 1 фото /
* * *
Гіркоти було до схочу І осені - до нестями. І повінню хризантем Змивало принишклі сни. А хтось в переході грав На клавішах відчаю. Рани Давно відбринілих нот Сніжинками на асфальт, У нетря слідів і тріщин Спускалися. У садах Поволі згорало листя, Лишаючи порох літ І опіки на траві. Самотні світила гасли, Немов електричні лампи. І день, ніби плід каштана, Зірвався на стигу землю, Щоб розколотись На колючі половини. До дна, здавалось, випито всі рими І навіть біль всотовано до ...
19 фев 2013 {271} / 1 фото /
* * *
Полохливі гілки розхристаних верб, Мов обірвані струни. Солонуватими краплями По рівчаках і западинах кори, Так схожої на черепашин панцир, Збігає тиша. Осені боляче. Хтось байдуже вколов у самісіньке небо, Проштрикнувши, як списом, трояндою Закоцюбле, натомлене тіло. Вітру хрип. Осінь в жалобі. Буран був і відчай, і слів зорепад. А тепер падолист обпікає підбори. І чорніють поволі мережані шати, Наче попіл. Осені холодно. Згарище літа. Лише малюк Так вперто за ...
18 фев 2013 {316} / 1 фото /
* * *
Грона сніжинок, немов горобиновий квіт. Віхола пестить потріскані яблуні, клени. Нас закружляло на паркових гойдалках літ. Наших кохань облетіли, опали ромени. Споминів зорі - нічні болотяні вогні - Зманять, зведуть, розтривожать притишену тугу. Нас віднесло у старому, хисткому човні, Ніби у море, в розбурхані відчай і хугу. Ми вже не пара давно. Ми лиш він і вона, Різні симфонії, промені з різних галактик. От і зустрілися. Присмак образи, вина. Стислась планета до розмірі ...
18 фев 2013 {288} / 1 фото /
* * *
Я - стотысячная амфора, Поднятая со дна истории Безымянным собирателем жемчуга. Я пропиталась оливковым маслом, Колыбельными водорослей, Портовой руганью и кислой мадерой. Я умела читать на палитрах рассветов Чреты и резы чужих переписчиков судеб. Я умела хранить запах мирры и мая, Так не схожий с музейною пылью реалий. А теперь постигаю истерзанным телом Танец мёртвых лучей На стерильных витринах И мелодию ветра под толщею шума, И язык Ваших пальцев на кружеве трещин... Я - ...
18 фев 2013 {267} / 1 фото /
Одиночество
Как чёрная птица, клюющая луны и дни, Как белая птица в силках горько-угольной боли, Твоё одиночество - рокот продрогшей весны: Нестройное пение, гам отхрипевших бемоли. Истерзанный луч, расплавляющий сталь и гранит, Изломанный свет в створках штор, льдинах веток и стёкол - Твоё одиночество. Пусть его небо хранит И нежит бессониц моих паутиновый кокон. Твоё одиночество - вьюги бурлящий разлив, Клокочущей лавы всевластие - вспышка и пепел. Твоё одиночество с чаши ладоней исп ...
17 фев 2013 {320} / 1 фото /
* * *
Десь за обріями безладних надій На раптові зустрічі і тепло північного сяйва, Розхристані ночі вкривають скоринкою зморшкуватих спогадів Вистиглу магму чуттів, Лімфу і слов стародавнього слова "кохання", Іменника, що, переживши всі буревії, Землетруси та девальвації, Став схожим на архаїчного старця З діравою торбою за плечима Посеред карнавального натовпу інновацій. Нині сезон перепрілого листя, Порослих мохом призьб І надокучливих, ніби гедзі, калюж З крижаними скалками ново ...
17 фев 2013 {306} / 1 фото /
* * *
Пора зрелых яблок, остывших ладоней И взглядов, подёрнутых матовой дымкой. Смотрюсь в распростёртые бабочки листьев И вижу их боль, обожжённую ветром, Прошитую стужей бескрылую душу. В сезон убывания цвета и солнца, Парада зонтов и бессилия веток Я знаю: мне ближе тебя только дождь - Поток, заполняющий город до края, До вымокшей кромки щербатого неба. Безудержность ливня, где дождь - время года, И эхо, и суть. Эталон, единица На звёздных часах антикварщика. Струи, меж па ...
14 фев 2013 {310} / 1 фото /
Тінь осанни чужому місту
(триптих) 1 Місто недописаних ямбів, паперових веж І зажурених ліхтарів, в яких опівдні віддзеркалюється місяць. Місто безкраїх алей, так схожих на стрімкі ручаї, Що безтурботно крають землю на острівці й купини. Місто мережаних граток і дерев'яних мостів, За якими оселилася ще не звідана річка. Місто, що купається в зорепадах і променях Напівіреальних спогадів дитинства. Кажуть, коли місяць уповні, в це місто злітаються музи. Саме тому тут мешкає ...
13 фев 2013 {301} / 1 фото /
* * *
Ты сам придёшь в январский снегостой, Когда метель, как занавес, как скалы, Недвижима. В бессоннице густой Все звуки - масло. Режь, вноси в анналы И мажь на крекер сочетанье слов, Ссыпай в ладони запоздалый вечер. Ты сам придёшь в лавинную любовь - В тот рифмопад, тяжёлый, словно вечность. Взвалив на плечи глубину небес, Чужих надежд отыгранные роли, Ты будешь мудрым, как мороз и лес, И беспощадным, как щепотка соли, К открытым ранам безначальных строк (Бросала ...
12 фев 2013 {276} / 1 фото /
* * *
Слухай! Осінь кипить в телефонних дротах. Рваним листям гудків, пінним струменем змерзлих, Знеболених речень, що там, на стежині "Плюс - мінус кінцевість" тріпотять, ніби птах У гілках горобин. Гіркотою пошерхлих Ягід, крил, хризантем обпікаючи сад. Слухай! В грудях годинника час стукатить . Незагоєних снів відщемілі лушпини Циркулюють, булькочуть в напружених жилах, Залишають рубці. Кожен рух, кожна мить Рвуться в світ перехресть, шпичаками шипшини Прошиваючи простір, як тишу н ...
12 фев 2013 {326} / 1 фото /
Звонкий миг пробужденья
По краюхе остывающего города медленно растекается утро; Выплёскивается из ржавых кратеров кухонных кранов, Застеклённых глазниц недостроенных зданий; Просачивается сквозь трещины, выбоины, щели, Расколотые чашки и щербатые заборы; Врывается в сонный мир трелью чайника, Горечью сбежавшего молока и кисло-сладким чувством предвкушения. Улицы теснее прижимаются друг к другу, То и дело задевая извилистыми боками Разметавшийся в полудрёме ветер; Тщетно пытаются сохранить обрывки тающей ночи ...
12 фев 2013 {351} / 1 фото /
* * *
Осінь торкнулась вулиць ніжністю айстр, туману. В храмово-жовтій тиші стрімко згорає день. Тане схололий промінь на вітражі. Осанну Осінь співає світу. Коловорот імен, Дат, сторінок... Як вістря, суму раптовий подих. Кинуто в барв розливи скельця вечірніх криг. Жебрає осінь зорі, мов мідяки, на сходах І вишиває долі на рушниках доріг. Вправно торує траси. Серед міського шалу Грають вітрів тромбони, яблук пала вогонь. Осінь шукає сховку в мокрих алеях Валу, Сиві латки лишає ...
12 фев 2013 {450} / 1 фото /
Сезон межсезонья
Осень - сезон мексиканских страстей. Смотри, как призывно ветер танцует сальсу, Заблудившись в жёлтых кулисах остывшего сквера. Вырывает зонтики, распахивает плащи, Стряхивает за ворот звонкие капли, Пропитанные сквозной безысходностью, Вобравшие в себя нестройную мелодию Густой, беспредметной, тягучей тоски, Которая заполняет по утрам все ёмкости и пространства. Он протягивает крючковатые, дрожащие пальцы К скользящим силуэтам, спешащим растаять В круговерти повседневных забот. Его ...
11 фев 2013 {295} / 1 фото /
* * *
Якби відстані вимірювалися філіжанками, Я б сказала, що між нами - півмільйона чашок кави, випитої нарізно, Десять тисяч ковтків гіркоти, Триста шістдесят п'ять ложок опіків І одна малесенька усмішка, Що випадково зісковзнула із сонячного променя в твою долоню, Коли той бавився моїм волоссям. Якби відстані вимірювалися невіднайденими римами, Я б сказала, що між нами - руїни паперових Ольвій, Білопінно-штормові хвилі зібганих аркушів і затертих політурок, Розпечений пісок безладни ...
11 фев 2013 {484} / 1 фото /
* * *
Я желаю тебя. Раскалённые угли, Раскалённые ночи безлунных бессонниц Заполняют мой мир. Звёзды листьев пожухли. В иступлённой тоске вековечных паломниц Я тянусь к тебе каждым обветренным словом (На ветру индевеют рисковые рифмы), И ноябрьских распутиц седые покровы Вплетены в цепь бурьнов - дорожные рифы... Обветшалых обочин избитые камни Так похожи на скорбью сведённые лица. Через створки ладоней, сквозь хлипкие ставни Пробивается луч, словно вешняя птица. Я желаю ...
09 фев 2013 {267} / 1 фото /
* * *
Та чи стане досить сили Щоб забутись день вчорашній? На Смарагдовій планеті краще. Ірина Єременко Одного дня ти навчишся приходити не тільки римою, Лишати на подушці слід не від сонячного променя Й дарувати цілком матеріальне тепло З терпкуватим прнисмаком сновидіння на двох. Ти призвичаїшся не танути вранці разом з острівцями Опроміненої неоном сутіні, Пити темно-корричневу чорну ка ...
09 фев 2013 {326} / 1 фото /
* * *
Як Вам ведеться на іншому березі Телефонного дроту? Невже ця холодна, розбурхана тиша Ввижається й Вам темно-вугільним морем, Безкраїм і мертвим, де навіть коралі Подібні до мерзлих торішніх бадилин І де ні медуз, а ні мушель. Каміння - Наточені леза розбитої криги. Як Вам ведеться на іншому березі Раптової зустрічі? Невже кожен вечір однаковим жестом Запалює зорі від згаслої свічки Й у Вашій кватирці? Метелики спогадів Листям осіннім летять і у Ваші Відкриті долоні? Ви пести ...
09 фев 2013 {297} / 1 фото /
Яблука
(триптих) 1 Бути яблуком в спраглій долоні. Відчувати сферичним тілом - Кожним сектором і сегментом, Кожним кратером, меридіаном, - Як під пружним склепінням шкіри Струменять ручаї бажання, Як пульсує розпечена лава, Розчиняє в шаленому вирі Вовну слів, пасма речень і зойків, Вщерть заповнюючи судини Всеохопним вогнем. Рух, дотик - То правічна, мов світ, жага. Пити ніжність з ківша долоней. Сяйво місяця - білі краплі На пошерхлому піднебінні Так п ...
08 фев 2013 {1151} / 1 фото /
* * *
Прикосновение бабочки - это тоже ты. Кружева тополиного пуха; Заплутавший в лабиринтах растрёпанных крон Золотистый, извилистый луч; Капли росы на бутонах, щеках; Щемящий уют единственного освещённого окна В промозглое ноябрьское безвременье, безлунье, бессезонье; Прозрачная вуаль тепла, Окутывающая невесомой волной по утрам; Запах полевых цветов и скошенной травы; Мелодии цикад; размеренное спокойствие летней террасы С её глиняными горшками и китайскими фонариками; Кухонные трели и ...
08 фев 2013 {335} / 1 фото /
Рефлексії
1 В ніч на Івана, на Купала Сплела вінок сонетів І пустила за водою, А ти зловив. Шукала мужа, зутріла муза - Перипетії долі. 2 Він узяв собі псевдо Пігмаліон, Придбав стеку, шмат глини і зачинився в майстерні. Рухи були плавними, пальці - ніжними, А ночі - достоту як пізній виноград. Коли ж боги нарешті оживили витвір, Митець злякався і утік у лабіринт. 3 З роками припиняєш вірити президенту і віриш у Діда Мороза, Рожеві окуля ...
08 фев 2013 {346} / 1 фото /
Тепло зі смаком горобини
На морозі вуста твої Нестримно, невблаганно пахнуть горобиною - Притрушеними вчорашнім снігом Палаюче рясними кетягами. Їх багряна гіркота Виринає із заметільної піни січня-лютого До брутальності раптово, Немов сліпуче світло запотілих фар Зі щільних, каламутних тенетів сутіні. Пригадується осінь - барвиста латка На хиткій каруселі минулого - І моє намисто із пружних, ще недозрілих ягід. Я низала оті жовтогарячі горошини Якось похапцем, сторожко позираючи навколо, Трохи соромлячись ...
08 фев 2013 {406} / 1 фото /
* * *
Мені ніколи не снились рими, Оті лискучі, дебелі риби, Що пропливають по вістрю тиші Від болю важчі, від криг слизькіші І розтинають плавцями ніч. Шляхетна ніжність долонь, облич, Нервові рухи, тендітність пліч, Жага та сила багать і злив Не розбудили хоч тіні слів. Повільно тануть у безголоссі Вітрів наспіви. Пульсує осінь, Жбурляє листя в безладні стоси. Жовтогаряче холодне море Непримиренне і неозоре Змиває промені і сліди. У стеблах, в пасмах, в стрічках води ...
08 фев 2013 {284} / 1 фото /
* * *
То - липень. Спраглими вустами Хапаємо по краплі вітер, Як стиглих ягід оксамити Чи перла пружної вологи, Що котяться із гирла крана - Заіржавілого вулкана - Десь на межі між "вчора" й "завтра". То - липи. Пахнуть диким медом Повітря, трави, Кожен дотик і кожне відігріте слово. Невпинний жар твоїх долоней На шкірі, шовку, снах і мріях, В химерних візерунках зморшок На стовбурах старих дерев. То - листя. Нам шепочуть крони Лиш їм одним відомі мантри. І затуляють нас ...
08 фев 2013 {272} / 1 фото /
Портрет з натури (сім синквейнів про тебе)
1 квіти вибагливі, екзотичні пишаються, пестять, палають розмай наших зустрічей - квіти відкритість, беззахисність, спека 2 мушлі гарячі, вологі ваблять, шепочуть, жадають вуста твої - мушлі солоні відвертість, вогонь, глибина 3 вітер розхристаний, безтурботний тулиться, горнеться, лине вітер живе у твоєму волоссі стихія, свобода, осінь 4 кава досвітня, густа гірчить, обпікає, кличе в цілунках тво ...
08 фев 2013 {391} / 1 фото /
* * *
Я тобі подарую промінь - посланець золотого квітня - Він розгладить малюнки зморшок у куточках очей, і роси Забринять у тенетах тиші, мов на струнах. Барвисті квіти Проростуть крізь асфальт і кригу - полохливі, різноголосі. Я тобі подарую вітер. Він дріматиме в сивих кронах, А сльотавими вечорами захищатиме світ від втрат. Хай він пестить твоє волосся, хай він грає на срібних дзвонах Ліхтарів, парасоль, конвалій солов'їну весну рулад. Я тобі подарую трави, що розстелються окс ...
08 фев 2013 {709} / 1 фото /
* * *
В голубых глазах бессонниц - непрочтённые ответы. Лунных трасс молочный иней льётся в комнаты сквозь тюль. По морщинам тротуаров лепестков сухих монеты Катят ветры. Расплескался, растревожился июль. Там, в оконном зазеркалье, - растрепавшиеся звёзды, Как головки маргариток, освежённые росой. Сплетены в жгуты тугие километры, мили, вёрсты. Все пути ведут по кругу, все пути ведут домой. Ты мне даришь эту полночь, укрывающую плотно Устья улиц и бульваров тёмно-синей кисеёй. Ра ...
08 фев 2013 {360} / 1 фото /
Хризантемова зустріч
Брутально пахли хризантеми із кожного кіоску. Сонце Повільно скрапувало в осінь, немов згущенка. Жовте місто Презентувало на поталу душевні рани. Так врочисто Зривались, тріскались каштани. Це стогін? Хрип? Оксюморон це? Я крокувала хідниками - нахабно дорога, вродлива. Списами трендових підборів до щенту розбивала тишу. І раптом - Ви. Похилий профіль... В глибинах пам'яті залишу Цю мить, як шрам. І довгий погляд, важкий, холодний, наче злива. Я уявляла все інакше: кав'ярня, ...
07 фев 2013 {335} / 1 фото /
Медитація з дощем
Посинілими, закоцюблими пальцями В обвітрені шибки гамселить дощ, Лишаючи відбитки набряклих пучок На дзвінкому тілі прозорості. Він вистукує чудернацьку мелодію, Схожу на шалений ритм шаманського бубона. Швидше, швидше, швидше... Ще трохи, і ти зливаєшся з цим ритмом, Зростаєшся з ним душею і ребрами. Він пульсує в скронях, він циркулює в жилах. Ти заходиш у нього, наче у воду, І він заходить у тебе божевільним виром. Бо ти - це дощ і дощ - це ти. Мінливі барви почуттів Сплетаютьс ...
07 фев 2013 {329} / 1 фото /
* * *
Порослий чагарниками берег прадавньої річки, Її прохолодні зеленкуваті води Донині пам'ятають так, ніби відчували те вчора: Лязгіт сталевих клинків у несамовитому танці Зухвалості й болю; Шепотіння купальських вінків, Які пестять вологими пальцями-пелюстками Розпашілий, замріяний вітер; Звитягу й поважність князівських човнів (Що їм Московії та Візантії?!); Ніжність дівочих колін і долоней В упертому прагненні віднайти найбільше латаття... Мінливість історії, непевність сьогодення. ...
07 фев 2013 {377} / 1 фото /
* * *
Послухайте серцебиття дощу - Нерівний ритм, то зірветься, то зникне. Ліхтар чавунний, схожий на свічу, Розсипав сльози. На асфальт, у вікна Краплини котяться, мов дріб, горох. Заповнюють щілини і долоні. Нам тепло. Ватра спогадів на двох. Ми плинемо в осінньому безсонні. Послухайте, то - дихання весни, Захриплої на протягах і хугах. Її вінок, духмяний і рясний, Розтрушено у шелестінні, рухах Розхристаних каштанів і думок, Багряних ягід і намоклих квітів. Ми поруч ...
06 фев 2013 {290} / 1 фото /
* * *
В місті спогадів наших сьогодні дощить. Крізь діряве манто поруділого неба Списи сиплються попелом, тирсою. Мить, Як напружений нерв. Повертатись до себе Від замулених пляжів, барвистих чекань, Від линялих реалій, зашорених вікон В край, де листя злилось з позолотою бань, Де в кав'ярні співає зажурений циган. В місті спогадів наших намокле таксі За лискучею шибою, ніби розмито. Опівнічна кімната. Троянди в росі. Смак суниць на вустах, як мелодія літа. М'ятий беж про ...
06 фев 2013 {323} / 1 фото /
* * *
Одного разу я вирішила Подарувати йому світ Із океанами та пустелями, Кратерами і водограями, Снігами та спеками, Гуркотами і дзюркотіннями... Але в нього виявилася Фобія відкритого простору, І найменший протяг Завдавав невимовного болю. Тож я принесла лише серце, Своє власне палаюче серце, Наповнене по вінця Найщирішою любов'ю І найпрозорішою ніжністю. На жаль, він був затятим вегетаріанцем, І мій нерозважливий дарунок Спричинив напад нудоти І тривалу мігрень, Що загрож ...
06 фев 2013 {285} / 1 фото /
Історія однієї зливи
(диптих) 1 Гаряче було і пряно. І дощу благали губи, І дощу благали пальці, Плутались в твоїм волоссі. На плечах, на грудях, спині Малювали сотні крапель Кругловидих, стиглих, млосних. Я шукала в них вологи. Я пила із них, як з чаші, Спрагу, нашу власну спрагу. І язик лишав на шкірі Напівопіки, півкола. А коли ж нарешті зглянувсь, Імовірно, сам Всевишній І з шорсткої губки неба Полились струмки і ріки, Я тулилася до тебе, Я зросталася з тобою. ...
06 фев 2013 {289} / 1 фото /
* * *
Снился октябрь. И багряные листья, Словно гирляндные лампочки, в скверах Ровно мерцали. Паучьею нитью Небо опутано было. В портьерах Солнце рвалось, извивалось и билось, Будто бы в неводе скользкая рыба. Хлопья тоски, как "фастфуды" на вынос, Щедро дарила гудящая глыба Города. Пахло грибами, гуашью, Прелой листвою, вином из клубники. И ностальгию бурлящую пташью Не заглушали клаксонные крики. Снился октябрь, заливающий охрой Сети проулков, газоны, недели. Ночь упл ...
06 фев 2013 {294} / 1 фото /
* * *
Мэри хлещет джин с бутылки. Мысли, мысли, как из крана. На лице - морщин прожилки. Истязанья фортепьяно За стеною. У соседки Сын. Он скоро станет Бахом. О стекло скребутся ветки, Рвутся в дом. С наскока, махом Решено. Разрублен узел. Джин без тоника. Так горько: Увядание иллюзий. Генеральная уборка Там, в душе, где соль и раны, Где тома обид разбухли. Мэри ждёт звонка и манны. Жутко жмут под вечер туфли. Тушь размазана. На платье - Пятна. Мрак. Стенанья Г ...
06 фев 2013 {414} / 1 фото /
* * *
Ах, какой полыхал закат! Кумачами луга алели. Не касаясь травы, летят По степям моих снов доселе Скакуны, в облаках скользя И сливаясь с горячим диском. Тот, о ком и меж строк нельзя, Был таким нереально близким До озноба, до невпопад Обронённого всуе слова. Ах, какой полыхал закат! Бессердечно, хмельно, бордово. Отражался в глазах, струясь; Пенясь, тёк по рукам и спинам. Наших судеб сплеталась вязь И тонула в ковре люпинном. И я льнула, как рогоза, Нежно ...
05 фев 2013 {285} / 1 фото /
* * *
А в Лионе - дожди. Сквозняками квартала Манит осень в свою отпылавшую стылость, Где свирель ностальгии взахлёб отрыдала, Только эхо, как шрам. Окажите, мол, милость, Поспевая след в след. В багровеющем сквере - Подуставший Морис и седая Мадлен. Ветхий зонт на двоих. И в неспешной манере Разговор. Две руки в синем кружеве вен Так прильнули, сплелись, прикипели друг к другу, Точно корни: отнимешь - и рухнет планета. Водосточной трубе заунывную фугу Будет ветер, фальшивя, игр ...
05 фев 2013 {352} / 1 фото /
Художник, що малює на асфальті
Дощі вродили рясно, як ніколи. Звисають до землі налиті грона. Обгорнуті туманом видноколи. Здається місто шкіркою лимона, Розмоклою у вранішньому чаї. Дощі заходять у мою оселю - Безкомпромісні, заздрісні, безкраї. Прядуть розмов заплутану куделю. Плітки полощуть, цідять слів нектар, Куштують каву, розстеляють ліжка. Загашеного місяця ліхтар Закляк на гілці, як велика шишка. Там, за вікном, дощі і тут - дощі. Ми вже на "ти", ми вже в єдине звиті. Дощі блукають в ...
05 фев 2013 {1230} / 1 фото /
Зимова мрія гарячої жінки
От була б я сніговою бабою, Я б охоче хрумала бурульки І не знала про вершки із кавою, Про ангіну, нежить і пігулки. Я босоніж крокувала б стежкою Вся в браслетах з терну і калини. Я б ходила в шалику з мережкою, Що сплели вітри і хуртовини. Я не мала б шапки чи беретика І образ свій доповнила б відром. Замість іграшкового ведмедика Я із мітлою спала б за вікном. На світ застиглий позирала б скоса З-під вибілених ініями вій І спокусила б Дідуся Мороза, Носив цуке ...
05 фев 2013 {348} / 1 фото /
По средам
В этом городе вечная осень Затяжная, как будто простуда, Та же клиника, те же симптомы. Осень въелась в поступки и в мысли, Точно краска въедается в кожу: Не стереть, хоть царапай до крови. Осень воет в пустых коридорах, Сквозняком заползает за ворот. В это время условных мер, Обтекаемых формулировок Всё тягуче, всё тускло, старо. Среди крошева листьев и грусти Мокрый город, как рябь на воде. Он колышется в ритме биенья Ветра в шторах промозглой квартиры. А по средам я тебе ...
05 фев 2013 {308} / 1 фото /
* * *
Я стара. Так брутально стара, Мов засохла порепана глина, Що рудіє горбами верблюдів У блідих чагарях край дороги. Я стара. Так зухвало стара, Мов шпиляста покинута вежа, Що прогнилим посіченим дахом Вже врослася в небесний хребет. Я стара. Так нахабно стара, Наче море, що б'ється у скронях, Що кипить у напружених жилах, Розколовши лаковану мушлю. Я облуплююсь, злущуюсь, злажу, Облітаю пожмаканим латтям. Я - лушпиння, луска, шкаралупа, Я - кора, перемелена часом. ...
05 фев 2013 {641} / 1 фото /
Июльское
(диптих) 1 Слова - барракуды, слова - каракатицы, абрыкадабры Скользят по страницам, ползут, извиваясь, С нелепым шуршаньем царапают, режут бумажную плоть, Пускают колючие щупальцы-корни. А в городе - лето. Возможно, июль. И плавится солнце в расплавленном небе. И плавится кожа под облаком ситца. Раскалены стены хижин и храмов. А жёлтый листок, совершенно осенний, Такой одинокий, с обтрёпанным краем, Сорвался с корявой распластанной ветки В кипящее з ...
05 фев 2013 {335} / 1 фото /
* * *
Ти такий незбагненний, як вечір, що в'ється у шторах, Запинає теплом оксамитним лахміття думок. І йому все підвладне: слова, кожен шерех і порух, На сльотавій бруківці незграбно розчавлений крок. Ти такий неосяжний, як жовтень, що ллється в долоні Бурштиновим дощем падолисту, багрянцем калин. І схиляються долу корони троянд на осонні. Перекреслює небо пташиний зажурливий клин. Ти такий невід'ємний, як щем, що волає у жилах, Що горить на папері пустим, костурбатим рядком. Ти ...
05 фев 2013 {368} / 1 фото /
* * *
Його вуста пахнуть м'ятним коктейлем. О так, не ментоловою цигаркою, Не льодяником від кашлю, Навіть не перцевою м'ятою, А саме коктейлем - Божевільною сумішшю вітру і спеки, Пристрасті і прохолоди. Його голос огортає перламутровим серпанком яблуневого цвіту З фантазійних садів довгокосої юності, Витікає крізь пальці найтоншим шовком, Залишаючи в долонях Дещицю ніжності, жмуток тепла І щось окрім того - жагуче і прозоре, Ніби віддзеркалення вогнища в блакиті джерела. Йо ...
05 фев 2013 {400} / 1 фото /
* * *
Його дружина схожа на тролейбус: Так само гучно грюкає дверима. Життя із нею то кросворд, то ребус, То третій Рим, то друга Хіросіма. У нього діти на маршрутку схожі: Дрібні, вертляві, спробуй наздогнати. Мотають нерви, вимагають гроші. Комфорт сумнівний, лиш ростуть витрати. У нього тесть - горбатий "Запорожець", А все туди ж, все пнеться в "Мерседеси". Давно склероз і ревматизм тривожать, Але ночами сняться стюардеси. Подібна теща до старої брички: Скрипить, вищ ...
05 фев 2013 {297} / 1 фото /
* * *
А насправді він був хороший. Прагнув тільки знайти дружину, Щоби тринькала в барі гроші, Їла пліш і штрихала в спину. Ревнувала до Лізи, Свети, Заливала за шкіру сала. А в перервах латала светри І штани йому прасувала, Готувала гречану кашку, На свята купувала морозиво... Я ж ночами читала Кафку І місцями подекуди Мрожека. Мрожек тут не до рими, звісно. Ніби я й не любила абсурд... Відчувала лиш: в рамцях тісно. Тож назрів особистісний бунт. Так, я мала в ...
05 фев 2013 {290} / 1 фото /
* * *
Того вечора ти був справжнім. І крізь тисячі кілометрів, І крізь тисячі мегабайтів Відчувала гарячу жилку, Що звивалась в тебе на скроні. Скіглив дощ в жалюзі і рамах, Вибивав із бруківки іскри. І напівнезнайома жінка На чужій шепотіла мові Щось звабливе. Палали губи, Як рубіни в оправі ночі... Ти дивився на дощ. Того вечора ти був справжнім. І крізь пластик щербатих клавіш, І крізь фарбу щербатих літер Відчувала пошерхлу ніжність І захриплу напругу мелодій, Мов тепло підз ...
04 фев 2013 {337} / 1 фото /
* * *
Заколисай мене м'яким теплом, Закутай, огорни. Як стиглий сонях, Я прихилюсь натомленим чолом До різьблень долі на твоїх долонях. Порину, наче в море, в оксамит Ласкавих слів. Хай стелеться, хай в'ється Стежками буднів, берегами літ Глибокий голос твій під вітру скерцо. Заворожи, заніж мої жалі. Шаманський бубон сонця. Іскри, звуки Непевним світлом тануть у гіллі. Хай зігрівають, пестять спраглі руки. Заворожи біль невтоленний мій, Отой солоний щем блукань і плаван ...
04 фев 2013 {404} / 1 фото /
* * *
Ти, ймовірно, мені не напишеш... Ти, ймовірно, мене не напишеш У горнятку духмяної кави Молоком по гарячій піні Хвилі спогадів і печалей, Ніби гілкою по воді. Ти, ймовірно, мене не почуєш... Ти, ймовірно, в мені не почуєш Галасливу мелодію весен, Що вирує березовим соком Під атласом тонкої кори, Наче соло струмка на осонні. Ти, ймовірно, мене не відпустиш... Ти, ймовірно, мені не відпустиш Незамолені, покаянні, несвідомі й свідомі... Мабуть, не наповниш мої долоні Сяй ...
04 фев 2013 {291} / 1 фото /
* * *
Ту дівчину звали Євою. В квартирі з балконом в осінь Була вона королевою. А трон з корабельних сосен Тужливо скрипів про море. І липла до шат смола. Тремтливе, напівпрозоре Волосся лилось з чола. Їй так смакувало манго - Просякнутий сонцем плід. У колір війни і танго Вдягався небесний схід. І лопались жили в скрипок, І рвалася плоть пісень. І, ніби альбомний знімок, Тьмянів і згортався день. Легких простирадл завія. Оголений мармур пліч. Вона приручала з ...
04 фев 2013 {330} / 1 фото /
* * *
Місто пахне кефіром і тане, як масло, Під колючим промінням забризканих фар. В павутинні дощів літо бабине згасло. Залишивя лиш дим. Зойк тужливих гітар У принишклих дворах, де господарем - протяг, Де білизни латки, мов птахи на дротах. Місто рветься із рук і хлюпоче в чоботях, Горобиновим соком гірчить на вустах. Місто мокрих повій і собачих симфоній Лізе, в'ється вужем геть за обрій, за грань. Тут співав менестрель, тут молився Антоній... Жовті краплі зірок на обвітрену ...
04 фев 2013 {320} / 1 фото /
* * *
На строкатому килимі осені Два метелики - Спогад з літа.
04 фев 2013 {407} / 1 фото /
* * *
Одного дня і моя кров стане вином, А тіло - хлібом Для ницих, нерозумних і нуждених. Найтяжчий вирок - народитися людиною: Напівбогом і напівхробаком.
04 фев 2013 {319} / 1 фото /
* * *
Настоящий мужчина Должен быть Непременно драконом, Даже принц На белом непарнокопытном.
04 фев 2013 {320} / 1 фото /
* * *
Хмарить: Збитими вершками Спокушає крізь фіранку небо.
04 фев 2013 {297} / 1 фото /
* * *
Смак полину, Деревію, кави Дарує вранішній поцілунок.
04 фев 2013 {301} / 1 фото /
* * *
Дивлюсь в багаття, Немов в озерце, І бачу наших долонь сплетіння.
04 фев 2013 {320} / 1 фото /
* * *
Вдихаю запах твого волосся. Поволі плавиться місто. Липень.
04 фев 2013 {288} / 1 фото /
* * *
Вечір. Іній. Голубі троянди На замерзлій шибці квітнуть.
04 фев 2013 {284} / 1 фото /
* * *
До кави більше віршів не принось. Хай влежуються, стигнуть На горищі.
04 фев 2013 {293} / 1 фото /
* * *
Така тендітна павутинка В чорних косах, Мов музика...
04 фев 2013 {307} / 1 фото /
* * *
В тісному плетиві наших пальців Ще стигнуть літа Духмяні крихти.
04 фев 2013 {301} / 1 фото /
* * *
Консервувала літо в банки, Та, замість квітів, Пропахла оцтом.
04 фев 2013 {329} / 1 фото /
* * *
Чому в дитинстві Осінь пахне Теплом бабусиних долоней?
04 фев 2013 {294} / 1 фото /
* * *
Гойдаю стиглий кетяжок калини - І рими сиплються на аркуш: Кров - любов.
04 фев 2013 {312} / 1 фото /
* * *
Неквапом тане Під кволим сонцем Ночей різдвяних дивовижа.
04 фев 2013 {289} / 1 фото /
* * *
На павутинку бабиного літа Ловлю холодні риби Меланхолій.
04 фев 2013 {281} / 1 фото /
* * *
Осінь - час плетених светрів, Чаїв з малини, Японських віршів.
04 фев 2013 {290} / 1 фото /
* * *
Плаче, скавучить, як цуценя, Струна обірвана - Лист з бабиного літа.
04 фев 2013 {294} / 1 фото /
* * *
Сонце згубилося В кошику листя. Перші крижинки на скронях.
04 фев 2013 {287} / 1 фото /
* * *
Наче в павутинні, у липучій тиші Загрузають пальці, щуляться рядки. Обдирає вітер вимоклі афіші, Вогкі крихти літа здмухує з руки. Мов строкате листя, непотрібне жовтню, Облітають клапті з театральних тумб На палітру міста, ніби у безодню, У масні калюжі поріділих клумб. Розливає барви сумовита сутінь. Вже не роздивитись обрисів, постав. Проникає в тіло до кісток, до суті Кислий присмак туги, запах прілих трав. Тулимось, як тіні, в глибині кав'ярні, Де ваніль і кав ...
04 фев 2013 {301} / 1 фото /
* * *
Ти не слухай її - ту, хто жінкою лишиться навіть У дуельному шалі, із вістрям кривавим в руці Чи у мокрому дранті, коли рваний ранок ще чавить Перестиглі тумани, мов сливи, загрузлі в сльоті. Не займай. Довгі пальці гірчать хризантемовим болем. Тихий голос просякнув печаллю пташиних ключів. Шарудить падолист, грізно піниться збуреним морем. І відносять вітри насінини розпатраних слів. Наче ржава трава, шелесне плащ із мокрої замші, Вже заюшений в пурпур заходу зім'ятий поді ...
04 фев 2013 {299} / 1 фото /
* * *
Твои слова - мохеровая шаль. Я в них уткнусь, закутаюсь, поверю. Декабрьских будней треснувший хрусталь Рассыпался метелями за дверью. Дрожит в осколках зябкий лунный свет. Волшба зимы: смущение, кокетство. Твои слова - уютный старый плед, Пропитанный ванильной сказкой детства. Твои слова - тончайший лёгкий пух, Невысказанной нежности гардина. Я в них укроюсь от побед и вьюг, Свернусь клубком урчащим у камина. Мне, заплутавшей в северных ночах, Где стынут мысли, ...
04 фев 2013 {364} / 1 фото /